МузПростір

Близько місяця тому співачка і письменниця, фронтдама гурту «Qарпа» і майбутня мама на восьмому місяці вагітності спакувала валізи, покинула з чоловіком Норманом рідну батьківську хату у Яремчі і поїхала закордон куди очі дивилися, а колеса котилися. І, замість влягтися камінчиком у якійсь європейській клініці і чекати первістка, невгамовна Карпа тиняється Європою, підкорює альпійські вершини та розбавляє задоволення стресовим шопінгом речей для майбутньої донечки. «Пологи заплановані на 12-17 серпня, і хтозна де вони нас застануть. Принаймні з дядьками про заміну масла в машині я вже говорити навчилася. А от з медсестрами… » – з легкою іронією розповідала Ірена Карпа.

За місяць на колесах Ірена з донечкою під грудьми і з чоловіком поруч відбули чималий маршрут з купою пригод. – Спочатку ми їхали через «розбомблену» Польщу, – розповідала Ірена. – Видно, що люди до Євро-2012 готуються – це тобі не в Україні, де всі гроші вже пішли «за призначенням». Там і мости, і дороги, і розв’язки – все будують повним ходом… Зупинилися в друзів у Торуні. Там зжерла дику штуку – гуляш в соусі з пряників! Як мене після цього земля носить? ? Питання радше, як ти з нетерпимістю до спеки наважилася вилізти з-під вентилятора… – Намагалися поближче бути до озер і лісів, подалі від пекельної спеки. І тепер, коли наш термометр показує 16 градусів, а з Києва пишуть, що там 37 за Цельсієм, я вкотре тішуся, що не піддалася на мамині вмовляння лишитися поближче. Ще в Києві почала займатися йогою, відтак продовжувала в Карпатах, там вона діє найкраще. Головне – активно ходити, насолоджуватися довколишнім і уникати стресу. Хоча це я теоретично така мудра, бо стрес до мене липне, як лайно до черевика. ? І далі ви помандрували… – Заїхали в Берлін до сімейства Жаданів і культури. В культуру входили чудові картинні галереї, жахливий бебі-шопінг (з собачим все набагато простіше), валяння коло озера з сіцілійським вином і нормандським сиром, кіно 30-тих років просто неба, мої героїчні спроби порозумітися німецькою (навіть вийшло) і багато-багато мультинаціонального їдла. Берлін – найліпше місто у Європі. Тут не відчуваєш себе посеред «бюргерів», що визирають з вікон, чи в правильні баки ти викинув сміття (ніби ти дебіл-іноземець), як у Мюнхені, наприклад. Але в Мюнхені ми теж були, бо і там живе моя прекрасна подруга, брат, його дружина і діти вегетаріанці, які мене проклянуть – бо замість своєї салатової дієти я, натрапивши на Біргарден, де спланувався німецький переворот колись, як справжня гретхен запихалась брецлями, ковбасою і квашеною тушкованою капустою. Тільки пива пила менше, ніж зазвичай би в мене влізло, разів у десять. Взагалі Європа вражає цим суцільним «чілдрен-і-дог-френдлі» підходом. Купа парків, справжніх дитячих майданчиків (а не як у нас, на щебені крива на всі боки гірка стоїть і мамаші бухають на лавках), народ із дітьми по музеях ходить, з собаками по ресторанах, з роверами в метро, всі на розслабоні… ? Та в музеях певно черги километрові… – Мій живіт і адекватність Нормана помогли обійти кількагодинну чергу. Відтак вдалося відвідати найбільшу за все життя своє виставку Фріди Кало. Після побаченого ледь не надумала дитину Фрідою назвати. Не знаю, люди кажуть, треба дитині в очі дивитися. Бо ми досі з ім’ям не визначилися… ? Це ти так стрес після шопінгу знімала? – Як на мене, легше вісім разів на скелі вилізти, ніж вибрати для дитини вісім комплектів одягу. Жах! Дорослий шопінг не такий стресовий. Тому їдучи повз Мюнхен заїхали в гори. Я ніжками піднялася на 1700 м – фігня наче, але наприкінці вагітності і таке піде. Просто я не знала, що полізу через пару днів на 2000 метрову висоту у князівстві Ліхтенштейн... Чудово було. Якщо йдеш перед заходом сонця, спека спадає, світло прекрасне, їжа з наплічника зникає за пришвидшеною програмою. Тільки трохи все занадто цивілізовано. Там не розбий тент, сюди не ступи, словом, Альпи гарні, але не Карпати все-таки. Хотіли ще потрапити до старого замку у королівстві Ліхтенштейн, але він закритий для туристів і людей не королівського походження. Тож ми лише купили вина з виноградників Його Високості. Поставимо в погріб, хай старіє. Едгар По любив би ці місця. Фелькірк в Австрії, де ми спинялися, теж алхімічна місцинка. Дивні фрески на стінах домів і по старих церквах. Взагалі, дивне королівство. В місцевості де ми спинилися є аж один супермаркет. А щоб нормальні закупи зробити треба їхати через три країни – Ліхтенштейн, Швейцарію і Австрію.