МузПростір

Музикант, телеведучий, колумніст, письменник, геймер... І це ще не всі таланти, які вдалось виявити в собі Фоззі. Один з лідерів гурту «Танок на Майдані Конґо» Олександр «Фоззі» Сидоренко розповів Weekly.ua, чому в інших містах не люблять киян, що для нього складне в письменництві і за кого він вболіває на теперішньому чемпіонаті світу з футболу.

ДОСЬЄ. Олександр «Фоззі» Сидоренко.

Народився в 1973 році у Харкові.

Музикант гурту ТНМК з 1989 року (вокал, тексти). За спеціальністю — тележурналіст, музична освіта відсутня. Записав дві сольні платівки MetaMoreFozzey і Mono MetaMoreFozzey. Працював телеведучим на PRIVAT-TV, «Новому каналі», ICTV (шоу «Галопом по Європам-2»). Хоббі — футбол і комп'ютерні ігри. Капітан футбольної команди українських зірок «Маестро». Автор двох книг - «http://www.muzprostir.com.ua/publication/108.html Єлі воду із-под крана» (2009) (увійшла в довгий перелік конкурсу «Краща російська книга» і російської премії «Національний бестселер») і Winter Sport (2010). ? Ви музикант, телеведучий, колумніст, письменник. Це наслідок популярності чи все-таки спроба максимально самореалізуватися?

О.С. Все в кращих традиціях — спроба багатовекторності, така собі багатовекторна жаба. Центральний вектор — це гурт ТНМК, а є жаба, яка душить тому, що написані ще деякі тексти, пісні, є інші ідеї, але вони не доведені до логічного завершення. Завдяки цій жабі я записую сольні пісні. Є ще жаба письменницька — це ідеї, які не поміщаються у пісню(спочатку в мене так було). Я сам собі запропонував — зможеш чи ні зробити якісь розповіді? Коли написав парочку, мене почала душити жаба — типу, непогано би було мати книгу. Так і вийшло. Колумністика — це вже звичка. Мені запропонували, і я спробував. Не факт, що в мене це добре виходить, але журнал, для якого я пишу колонки щомісячно, поки що зацікавлений в цих статтях. Поступово втягнувся і почав вести практично щоденний блог — теж щось на кшталт статей, але менші за розміром. Це дуже дисциплінує. ? Яка жаба вас ще може придушити?

О.С. Мабуть, це вже повний комплект, так як нічого іншого я робити не вмію. Ще, правда, люблю грати в футбол і комп'ютерні ігри. Образотворчим мистецтвом ніколи не буду займатись, так як мені це неблизько. ? Ви геймер, чому б не спробувати розробити комп'ютерні ігри чи писати сценарії для них?

О.С. Нам пропонували озвучити комп'ютерну гру, але щось не склалось. В українській озвучці у нас до сих пір видніється діра. Було б непогано в стилі Матросова закрити її своїми тілами, але це поки не виходить. ? З якими труднощами зіштовхнулись, ставши письменником, і наскільки відрізняється процес видання книги від випуску диску?

О.С. Процес видання книги елементарний, випустити альбом у мільйон раз складніше. У першому випадку я просто відіслав вордівські файли і через деякий час вже приїхав на презентацію книги. З музикою ж купа суб'єктивних факторів — чим більше в процесі зайнято людей, тим складніше. А в книговиданні є тільки автор і видавник. Я відправив розповіді, він мене трохи пожурив, я щось переробив — і все. В процесі виробництва саме найскладніше — себе змусити. Якщо щось вже придумав, воно в голові склалось і розповідь готова, але її ще треба написати, а це так ліньки робити.  

? Недавно вийшла ваша друга книга Winter Sport. Це продовження першої, ті ж розповіді з життя?

О.С. Ні. В новій книзі всі розповіді і новели пов'язані між собою однією сюжетною лінією. Видавник навіть пропонував назвати це романом, але я не наважився. І все-таки фактично це продовження «http://www.muzprostir.com.ua/publication/108.html Єлі воду із-под крана», тому що та ідея була в мене як робоча, але в процесі я зрозумів, що вийде дуже велика книга, і вирішив видати її окремо. На другий раз задача була набагато складнішою. Все треба було якось пов'язати, там описується великий проміжок часу. Мені хотілось якось непомітно це приховати. Теоретично я знав, як це зробити, але не уявляв, як втілити на практиці. ? Ви могли б жити виключно за рахунок літературної діяльності?

О.С. Ні. ? Як відноситесь до того, що вас по стилістиці письма порівнюють з російським драматургом Євгенієм Гришківцем?

О.С. Я знаю, хто такий Гришківець, але жодного разу в житті його не читав. Вже був готовий піти в клуб на його виступ, але після заяви «українського нічого не може бути» закрив для себе Гришківця. ? Не хочете, як він, зробити із своїх розповідей моноспектакль?

О.С. Ні. Мені це чуже і виходить якось дуже куртуазно. ? Судячи з ваших колонок в одному журналі, ви самі ходите на базар і, судячи з усього, готуєте. У вас є домогосподарка?  

О.С. Так, я готую собі сам. А наймати домогосподарку не хочу. Як казав Глєб Жеглов Кірпічу: «У нищих слуг нет». Навіть якщо в мене буде мільярд доларів, не думаю, що найму прислугу. Я ментально не дозрів до того, що хтось повинен на мене працювати. ? Коли Вас впізнають продавці на ринку, вони знижують ціну чи навпаки - бачачи зірку, вирішують поживитись?

О.С. Зазвичай вони стають тепліше. Наприклад, коли я купував сантехніку, людина на базарі радила, що краще взяти, а на що не потрібно навіть дивитися. ? В свій час Харків був столицею УССР. Чи є у Вас і Ваших земляків почуття деякого протистояння киянам , і якщо так, то наскільки сильне?

О.С. Звичайно, таке існує. Це було, є і буде, поки будуть існувати мегаполіси. Коли спілкуюсь з футбольними вболівальниками, відчуваю їх образу і розумію її — їм здається, що «зажерливий» Київ душить їх у всьому. Взагалі у всьому. Мені здається, так відносяться до будь-якої столиці. ? Чи можна ці настрої порівняти з відношеннями між москвичами і пітерцями?

О.С. Не думаю. Все-таки Пітер довше був столицею, ніж Харків. Враховуючи сьогоднішню ситуацію, там взагалі все по-іншому. Тому порівнювати відношення між киянами і харків'янами та між москвичами і пітерцями було б неправильно. У нас своя країна і свої приколи.  ? Чемпіонат світу по футболу проходить без збірної України. За кого Ви вболіваєте і чому?

О.С. За всі симпатичні команди, які грають у атакуючий футбол, - Іспанію, Аргентину. За Кот д'Івуар — тому що купив футболку. Коли купував її, думав: «Аргентинська в мене є, іспанська є, а тепер буде і Кот д'Івуар». Надягну їх форму — гетри, труси — і почну вболівати.  

 

? За «гарну гру» чи за конкретну команду?

О.С. Цікавих матчів між командами, які тобі не близькі, відбувається дуже багато. В таких випадках я звичайно вболіваю за слабких. Мені хочеться, щоб виграли саме такі команди, щоб бідні перемогли багатих. З'являється якась інтрига, а у випадку перемоги — торжество соціальної справедливості. ? Ви один із ведучих програми «Третій тайм». Мені здається, що вона дуже нагадує «ПрожекторПерісХілтон», тільки більш вузького напрямку — футбольного. Коли запускали цей проект, не боялись, що Вас будуть порівнювати з «Прожектором»?

О.С. Схожа програма є на Бі-бі-сі, коли в стилі барної розмови обговорюються без всякої політики спорт і новини. Поки нам це вдається, і нам ніхто не вказує: хваліть одного і сваріть іншого. Якщо допустити таку накрутку, програма зникне. Ми говоримо те, що думаємо, і це цінно, адже любий футбольний монолог завжди досить закритий. Це ціла каста, яка ніколи нічого не розповість. Там дуже багато умовного і дуже багато брехні. Нашою задачею було створити деякий плацдарм, де можна звичайними нормальними словами висказати своє відношення до гри. Такого продукту в нашій країні поки-що не було. Були або спеціалізовані програми на спортивних каналах, або максимально політизовані на загальнонаціональних.