МузПростір

Якби свого часу Вінс Кларк не залишив Depeche Mode, йому б випало виступати у Києві перед багатотисячним натовпом, а не перед парою сотень прихильників. Ця думка не давала спокою, спостерігаючи, як повільно заповнювалась Arena Concert Plaza перед виступом легендарних Erasure.

На думку музичних критиків, зараз гурт, що постав на початку 80-х, коли екс-учасник Depeche Mode Вінс Кларк і вокаліст Енді Белл об'єднали свої зусилля, переживає новий пік популярності і на цій хвилі нарешті доплив до Києва. І всього кілька сотень перед сценою – це так мало для гурту, що збирає в Європі концертні зали і величезні клуби! Можливо, потенційних глядачів відлякали ціни на квитки, можливо погода. Адже за кілька годин до концерту в Києві пройшов сильний дощ і, за словами соліста Енді Белла, перед сценою можна було плавати. Втім, треба віддати належне організаторам – наслідки негоди були оперативно ліквідовані і концерт почався майже вчасно, всього лише з півгодинною затримкою. 

 

Ті, хто не побоявся негоди і таки прийшов на виступ Erasure були винагороджені на 100%. Не побоюся висловити думку, яку дехто може сприйняти як крамолу, – з роками ці британці стали цікавішими, глибшими. І їх пісні не сприймаються як творіння 25-літньої давнини – вони дуже органічно звучать в нашому 2011 році. Зрештою, мода циклічна і зараз стиль 80-х, здається, знову актуальний.

 

Під час концерту Енді і Вінс виконували речі і з першого альбому, що записали в далекому 1986 році, і з останньої платівки 2007 року, і навіть представили публіці нову композицію – «Save me». Але це не зробило виступ намистом з різнопланових пісень, виглядало все дуже органічно, як єдине ціле. Думаю, музикантам було приємно, що публіка – від 18-річних дівчат до 45-річних серйозних дядечок – підспівувала весь концерт, особливо найбільшим хітам – «Breathe of Love», «Always», «I Love to Hate You». А як пританцьовувала!

 

Втім, з дикими танцями соліста Erasure мало що могло зрівнятися. Завжди відчувається, коли артист не відпрацьовує гонорар, а отримує задоволення від своєї творчості і від того, що публіка, хай навіть нечисленна, слідкує за кожним рухом, кожним жестом, кожною фразою… 47-річний Енді Белл – вже давно не хлопчик, відомі його проблеми зі здоров’ям (1998 року у співака було виявлено ВІЛ), але він настільки енергійно і професійно відпрацював весь виступ, що стає цілком зрозуміло, чому деякі гурти неминуче стають суперзірками і тримаються на вершині протягом багатьох років. Просто вони ХОЧУТЬ бути на сцені, це для них – не лише кайф, а і сенс життя. І їм важливо встановити контакт з публікою, а не просто відіграти певну послідовність пісень.

 

Контакт з київською публікою було встановлено практично з першої фрази, з першого акорду. Якщо згадуваних вже Depeche Mode в 2010 році в Україні зустріли як одкровення, і у багатьох людей, що нарешті побачили їх на сцені Палацу спорту, була тільки одна реакція – дикі очі і «ААААААААА» замість слів, то під час виступу Erasure виникало враження, що ти нарешті зустрів добрих старих друзів, що завжди були поруч, але просто ніяк не випадало перетнутися.

 

Не варто тут перераховувати пісні, які виконали музиканти, або переказувати, що розповідав в перерві між піснями Енді Белл, одягнений в блискучий червоний піджак і легендарну майку з Міккі-Маусами, як незворушно, з ледь помітною посмішкою, весь виступ чаклував за комп’ютером фантомасоподібний Вінс Кларк, чи як додавали загальної теплоти чарівні бек-вокалістки, що внесли в це свято сінті-попу нотку спірічуелсу… Виступ британців був потужним, професійним, яскравим, щирим. На відміну від багатьох колективів, що законсервувались в своїй колишній популярності і намотують гастрольні кола, як музей імені себе, історія Erasure триває, а значить – далі буде.