МузПростір

8 березня у клубі «JazzTer» відіграв концерт гурт «НеДіля» на чолі із Едуардом Приступою, який більше відомий під псевдонімом «Діля».

До цього Едуард був одним із лідерів «Танку на Майдані Конго». Музиканти відіграли повноцінний півторагодинний концерт, потішили глядачів новими і старими хітами, вийшовши на біс… чотири рази.

 

На концерті в JazzTer’і гурт грав у скороченому складі – власне Діля (вокал, клавішні, акустична гітара, маракаси) та Орест Криса (акустична гітара, скрипка, перкусія). Але незважаючи на відсутність ритм-секції , виступ гурту пройшов на більш ніж на ура – драйву вистачило на всіх! Орест Криса – відомий у київській музичній тусовці музикант, окрім «Неділі» грає також у гурті «Ghurt Yo Ghurt», яка виконує ірландську фольклорну музику, а також є лідером групи «Татхагата». Свою виконавську майстерність Орест продемонстрував і вибагливій харківській публіці – складні гітарні соло, душевні скрипкові награвання… і неабияке почуття гумору.

 

Під час концерту прозвучали, як пісні із «Fortissimo», так і старі хіти – «Дощ», «Сама», «Казка для дорослих». Не забув Діля і про свої «корені» - наприкінці концерту подарував пісню «Вода» із репертуару «Танків…» А також прозвучала пісня про Харків – що і не дивно, адже Діля (які і більшість учасників «Танків…») корінний харків’янин.

 

Із нового альбому я би виділив дві пісні. «Рейк’явік» - пісня присвячена столиці Ісландії була, напевно, написана під впливом виверження вулкану Ейяф’ятлайокудль, який на кілька днів паралізував аеропорти всієї Європи. А можливо Діля у той час і був в Ісландії: бо ж як ще пояснити «мій телефон мовчить – немає покриття, я дивлюсь навколо – скрізь пітьма»? Дуже душевна, «м’яка» пісня, так і являєш собі далекий острів із теплими гейзерами і неспокійними вулканами, свіжим вітром і суворою північною красою.

 

Пісня «Если бы я был» (єдина російськомовна на альбомі) сподобалась своєю енергетикою, вона з тих пісень, які хочеться співати знову і знову. Доречі, на неї нещодавно бав знятий кліп, у зйомках його взяли і популярні українські письменники Любко Дереш і Артем Чех (про них згадують в пісні).

 

Якось так склалось в українській музиці, що музиканти, які захотіли реалізувати себе, і, пішовши із відомої групи, створювали власні проекти, зазвичай зазнавали невдачі. Як от наприклад Павло Гудімов, який пішов з «Океану Ельзи», але так і не створив яскраву альтернативу (хоч це і моя суб’єктивна думка, тут можна і посперечатись).

 

А от Діля, схоже, знайшов себе! Як підтвердження цьому – кілька цитат із рецензії на альбом «Fortissimo» на відомому музичному сайті «УМКА» : «Діля, зрештою, зайвий раз підтвердив свою репутацію гарного композитора і аранжувальника, який вільно почувається у різних стилях, а тому може гармонійно їх сполучати. Зокрема – не перевантажувати, залишати лінії чистими. Стосується це і текстів – тут звучить приємно відверта лірика. Відверта не в брутальному смислі, а – в плані чесності, відсутності манірних поз. Це романтика, яка, замість будувати піщані замки, вміє побачити справжню красу у, здавалося б, зовсім буденних речах…»