МузПростір

Білоруський гурт Port Mone виступить у Києві і Одесі 14-15 грудня.

Тріо у складі акордеон-перкусія-бас є вже досить знаним в Україні. Музичні критики характеризують стиль гурту як суміш ембієнту, нойзу, експериментального та класичного фолку. Концерти також містять візуальну складову — відео від vj Makaura з Литви.

 

В основі творчої концепції Port Mone твердження, що музика є завжди й в усьому. Музиканти майстерно організовують акустичний хаос, що завжди існує довкола. Також у композиціях Port Mone розчинено і світову музичну спадщину – завдяки незвичному звучанню акордеона.

 

Артемій Троїцький відмічає, що «авторська й композиторська думка цього колектива найвищою мірою якісна, на відміну від великої кількості сучасної акордеонної імпровізаційної музики».

 

Це інструментальне тріо, створене в 2005 р. в Мінську, майже одразу було помічене музичною критикою та тепло прийняте журі й публікою численних фестивалів: польський Muzyczne Smaki Europy, російські  S.K.I.F. и Пустые холмы, литовський Kultflux та навіть тегеранський міжнародний фестиваль лялькових театрів Mobarak. Два роки поспіль виступи Port Mone є значними музичними подіями українського АртПоля, залишаючи по собі найглибші враження у публіки, що завжди по-новому відкриває для себе цю чуттєву, тонку й пронизливу музику.

 

Протягом жовтня-листопада в планах Port Mone — концерти в Білорусі, Росії, Фінляндії, Швеції та в Португалії на VII Міжнародному акордеонному фестивалі в Торрес Ведрас. Активне гастрольне життя музиканти поєднують зі створенням нових композицій, музики для вистав та документального кіно.  П’єси Port Mone було використано в постановці «Там, де вода тече вгору» шведського хореографа Сибрига Доктера.

 

Port Mone із задоволенням працюють у проектах, що поєднують музику з відео або перфоменсом. Тож співпрацю тріо Port Mone та vj Makaura не можна назвати випадковістю. Музика і відео доповнюють одне одного, занурюючи аудиторію глибоко в світ своїх образів.

 

«Ми познайомилися з Аурелією Макніте три роки тому на кінофестивалі у Вільнюсі, — розповідає акордеоніст Port Mone Олексій Ворсоба. — Мене надзвичайно вразила її віджейська робота на одному з заходів — дивовижно тонкий і делікатний підбір образного матеріалу до музичного твору. Пізніше я дізнався, що Аурелія — одна з найвідоміших в Литві художників, які працюють з фото і відео. На мій погляд, головне, що в її відео немає емоційної фальші. Місцями воно грайливе, але не по-дитячому, місцями нагадує японські гравюри, а місцями — монументальний живопис. В ньому немає ніякої марноти — демонстрації непотрібних відео-можливостей та спецефектів. Є лиш споглядання. Це щось схоже на документальне відео про те, про що не можеш згадати».