МузПростір

Сергій Бабкін. Той, чиє «Я солдат» співають біля вогнища і під чиє «Забери» засинають в навушниках. Той, квитки на спектаклі з яким уже давно в рідному Харкові розкуповують за місяць до, незважаючи на те, що бачили їх вже багато разів.

? Отже, Сергію, які пісні з репертуару самі цікаві?

 

- Нові. Новому приділяєш більше уваги. Воно відрізняється від того, що було. Нове – це крок у перед. Це, напевно, як нова іграшка для дитини.   

? Якщо вибирати між театром та музикою…

 

 

- Театр. Це моя професія.

 

? Що подобається з музики?

 

- «Radiohead», «Zemфира», «Coldplay»… З харківських… (задумався – В.Ж.) Тут інша історія. З деякими з них ми працюємо і дуже добре дружимо. Як, наприклад, гурти «Lюk», «Оркестр 4е»…

  

? Розкажіть про ваш новий фільм «Відторгнення».

 

 

 

- Це не мій фільм (посміхається – В.Ж.). Це фільм про звичайну людину за незвичайних обставин. Насправді, дуже сподобалось зніматись в фільмі, це складний і цікавий процес. Я вперше знімався від початку до кінця, «не виходячи з кадра». У режисера, оператора, продюсера і головного героя (Бабкіна – В.Ж.) це був дебют. Це дуже відчувалось та об’єднувало.

? Досі хвилюєтесь, виходячи на сцену?

 

- Метод боротьби з хвилюванням – петля. Тоді хвилювання точно не буде (посміхається – В.Ж.). Коли спокійний перед виходом – ось тоді страшно. Не дай Бог бути спокійним при виході на сцену.

 

? У Вас гастролі, кіно, театр… Звідки стільки часу, енергії?

 

 

  

- В театрі у мене, зазвичай, 10 спектаклів в місяць – я граю у восьми з них. Плюс три виїзди, репетиції… Мабуть, дружина і сім’я допомагають знаходити сили. А що стосується втоми – в творчості ти щось витрачаєш і щось отримуєш взамін. Це ж приємна втома. Спочатку здається, що ти втомився, але ж щось ти й здобув.

  

? Ви вірите в те, що Ваше мистецтво щось змінює?

 

- Мистецтво тільки й тримається на вірі і любові. На тому, що люди якось реагують. Тут лише важлива ступінь віри в те, що ти робиш. Потрібно наперед мріяти, бачити, що воно так і є, як ти хочеш. Хочеш бачити себе з симфонічним оркестром – побач це, наблизь себе до цього.

 

? Як Ви прийшли до мрії?

 

 

  

- Як тільки я взяв в руки гітару – я вже «зробив» дизайн своєї першої платівки. Вона «стояла» у мене на полиці, вона вже вийшла…

  

? Ваші улюблені актори?

 

- Євстігнєєв, Миронов, Леонов, Богатирьов, Даль, Аль Пачіно, Ніколсон, Бред Пітт, Джонні Деп.

 

? Ваш ідеал людини? Якщо такий можливий…

 

 

  

- Ідеал людини? Читайте, мабуть, 10 заповідей. Це відданий друг, щедра людина, не хам, вихована. Якщо чоловік – то той. Що поважає жінку.

  

? Ваші улюблені книги?

 

- Я вже не однократно казав… Мені соромно… Можливо, це дуже погано… Я їх не читаю. А взагалі, книги дуже цікаві, з них можна багато дізнатись (сміється – В.Ж.).

 

? Проблеми здатні вибити Вас з колії?

 

 

 

- В депресію не впадав ніколи. Потрібно вирішувати проблеми по мірі їх виникнення, і все буде добре.

  

? Є улюблені ролі?

 

- Немає такої ролі, яку любиш більше за інших. Вони всі абсолютно різні. Їх любиш по різному. Вони як твої діти.

  

? Як починалась Ваша театральна кар’єра?

 

 

 

- Кар’єра? Це не хобі, але й не кар’єра. Це творчий шлях. В дитинстві я любив перевдягатись, займався самодіяльністю в школі, завжди приймав участь в якихось драмгуртках. На третьому курсі мене взяли в театр ім. Пушкіна. Перший спектакль називався «Емігранти», грав разом з Ігорем та Олегом Дідиком.

 

«Цікаві» питання вичерпались. Герой втомився і публіка почала звалювати додому. Лиш залишилось враження чогось недоказаного. Як після прочитання улюбленої книги чи перегляду спектаклю. Як після екстраординарно-творчого, незрозуміло-де-літаючого, всіма улюбленого та нікому-не-зрозумілого Сергія Бабкіна.