МузПростір

Епітет «эпатажная» давно закріпився за солісткою гурту «Qarpa» та письменницею Іреною Карпою, який, як вважає сама Ірена, використовують необдумано. Ірена Карпа активно займається проблемою безпритульних собак, любить гори та подорожі Азією і хоче в Африку. Виховує двох дочок.

? Ірено, в одному з інтерв’ю Ви говорили, що в дитинстві спочатку відчули себе письменницею, а потім співачкою. А зараз, перш за все, як себе позиціонуєте?

 

І.К.: Оскільки в Україні відсутнє було відродження, і разом з ним не прийшла віра в людину, всіх дуже шокує, що хтось один може робити кілька речей, навіть такі наближені речі, як музика і література. Мене не дивує, коли якийсь музикант є ще й архітектором, чи – як Лесь Подерв’янський – є прекрасним художником. Завжди наводжу такий банальний приклад великого да Вінчі: людина якось й інженером була, і картини малювала. Це вже інша справа, коли тебе потім оцінює загал. Щодо мене, то раніше я почала писати, а свою першу пісню склала у 15 років – про любов, канєшна же ж. Потім зрозуміла, що не хочу іти по накатаних поп-рейках. З’являлося щось таке натхненне а-ля русскім роком. Слухала пісні якогось старого солдата, які тоді в мої 15 були. Я це, до речі, ніколи і не згадувала. Записувалася під якусь самограйку з таким ехом, та ще й російською мовою. Зараз, коли я дивлюсь на те, що зроблено, виходячи з того, що я не маю музичної освіти і дуже туманно собі уявляю, що таке нотна грамота, то все, що написалось – ознака творчості. Моя пісенна творчість є більш цінною. До того ж мені пощастило з крутими музикантами Артимом і Артуром, які не мислять у парадигмі мас. Вони мають своє інакше бачення всього й націлені на те, щоб робити мистецтво. Коли ти робиш немодну музику навмисне, то вона ніколи не виходить з моди. Найтупіше – це наслідувати тенденції.

 

? Де гастролює «Qarpa» окрім України?

 

І.К.: Коли в тебе українською мовою практично всі треки, то ти приречений залишатися тут. Так як в нас музика українською, без якихось там технічних гоца-гоца, то вона на широкі маси не канає. Музику треба робити англійською мовою, що ми зараз, в принципі, і зробили. Була Польща, Німеччина, Росія. Музику треба робити так, щоб у людей не виникало питання: «Звідки ця група?».

 

? Поділіться своїми музичними вподобаннями.

 

І.К.: В основному, це зарубіжні виконавці, а з українських є такі, які просто подобаються. Це «Надто Сонна», за духом завжди прикольна «Перкалаба». Формувалися ми під впливом іноземних. Для нас вічним гуру залишається Tom Waits. Фактично, важлива манера, а не таке виконання, коли ти дивишся на те, як тьотки розривають собі горло чи дупу. Так, ти можеш брати хоч десять октав і бути середньою співачкою, а можеш заспівати в межах однієї – і це буде круто, бо то буде зроблено жирно і по-твоєму. Треба слухати самобутні речі. Мало того, що воно допомагає тобі як професіоналу, воно просто показує тобі, що найважливіше в будь-якому мистецтві – не мімікрувати, не притворятися, а бути собою. Тільки тоді в тебе є шанси на якийсь успіх, який кожен вимірює по-своєму: хтось нулями, наприклад.

 

? Найближчим часом плануєте видати свій новий альбом, адже останній вийшов у 2007 («Космічний вакуум»)?

 

І.К.: У нас зараз є готовий альбом. Правда, ми в якомусь такому замішатєльстві: що з ним робити, чи випускати його на диску з якимось лейблом? Але це немає сенсу, бо поспілкувалися зі знайомими гуртами «GORCHITZA», «Димною сумішшю», які за digital варіант, яким користуються зараз майже всі. Тому ми думаємо про цей варіант. Головне, що є альбом, який писався багато років, тому треба розумно його презентувати.

 

? Яка музика входить у цей альбом?

 

І.К.: Це англомовний альбом, хоча там є пісня французькою, пісня іспанською, пісня італійською. Італійською співаю не я, бо я взагалі нею нібельмеса. Як на мене, він дуже відрізняється від попередньої музики. Він інакший, музика різношерста. Є треки, які ми уже грали на концертах.

 

? Знайомство з Іреною Карпою для багатьох розпочалося із телеканалу MTV, де Ви працювали ведучою музичних новин. Ви суттєво відрізнялися від тодішніх, та й сьогоднішніх ведучих. Чи повернулися б Ви зараз на MTV і чому?

 

І.К.: Звичайно, ні. Це пройдений етап. Коли мені було 22, мені хотілось бути ведучою на музичному каналі. Мене тоді не взяли на М1, казали: «Ну дєвушка, це кльово, але це вам не MTV!». Коли ідеш до такого «виду» роботодавця, не варто казати: «Я і те, і те, ще й те знаю! Подивіться, який я кльовий!». Часто треба намагатися видати себе тупішим, ніж ти є, розум до пори до часу треба маскувати. У MTV свого часу була можливість стати каналом-лідером опіній, але воно вирішило піти шляхом протореним, українським.

 

? Яку професію хотілося б ще опанувати?

 

І.К.: Я б хотіла архітектором бути, збудувати дім для своєї сім’ї. Я люблю подорожувати, роздивлятися модерну архітектуру, та й не тільки модерну. Одного разу натрапила на хмарочос «Da Vinci», вхід якого був оформлений у готичному стилі. Дивно якось, але цікаво.

 

? Повернімося до літератури. Як би Ви охарактеризували стан сучасної української літератури?

 

І.К.: Вона є (Посміхається – ред.). Зараз є усі шанси для молодого і талановитого автора, бо часто видавці самі шукають талановиті імена, але тут треба бути обережним, щоб не вийшло так, як у мене із «Фоліо». Я уже кілька своїх останніх книжок видавала у професійному видавництві, яке виплачує «білі» гроші й дружить з податковою.

 

? Хто Вам до вподоби серед молодих авторів?

 

І.К.: Це Софія Андрухович, Галя Ткачук, Ксеня Харченко, Богдана Матіяш, яка пише прозорі й добрі речі, своєрідні послання з мимобіжного світу.

 

? На Вашу думку, через 100 років кого із сучасників читатимуть?

 

І.К.: Це мій прекрасний столовий набір – Іздрик, Прохасько й Андрухович

 

? Хотілося б, щоб і Вас читали?

 

І.К.: Мені це неважливо. Хочеться, щоб мене читали живі люди. Багато всього втрачатиметься, адже більшість моїх творів прив’язана до конкретних і сучасних мені реалій, які можуть бути незрозумілими наступним поколінням, треба буде робити багато коментарів. Те, що має залишитися, – залишиться.

 

? Яка різниця між порнографічною і еротичною літературою?

 

І.К.: Порнографія – це відкрите зображення статевого акту. Еротика – це дразнилка, яка показує все красивим. Є ще й третє – європейський арт-хаус – секс некрасивих людей, після якого навіть їсти не хочеться. Це досить-таки амбівалентне явище. З одного боку, це чесно, бо не тільки моделі займаються цим, а, з іншого боку, краще б цього не бачити.

 

? Що найперше прочитаєте своїй дочці?

 

І.К.: Всеволода Нестайка обов’язково. Саме він надихнув мене писати свого часу. Зараз читаю віршики всякі – Кора уважно слухає.

 

? Що про Вас не знає преса?

 

І.К.: Я б дуже хотіла бути бабцею, яка пече пундики внукам. Хочу жити у великому домі, де буде багато собак. Біля дому має бути окрема будівля для кіз, з молока яких я робитиму сир шевр. У нас будуть свої виноградники. У будинку будуть великі вікна, з яких виднітимуть скелі, простори величезні.