МузПростір

Запорізький психоделічний гурт Унабі презентував дебютну платівку «Інтро»

Перша платівка – підсумки роботи колективу майже за чотири роки. Слід зазначити, що спроби сумістити альтернативу і психоделію інколи виринають з минулого, мов Мобі Дік з океану, по всій Україні, але вистачає захоплення таким стилем як у самих гуртів, так і у фанатів, не дуже на довго. 

 

Якою буде доля «Інтро» важко прогнозувати, зважаючи на вибагливість українського слухача. Втім, про співпереживання глядачів турбуватися не слід. Там буде все нормально. Хлопці працюють на сцені як рокери з десятирічним досвідом, і люди це відчувають.

 

В дебютну платівку ввійшло 10 пісень. Перша так і називається – Інтро. 

 

Передавати на словах суміш електро, психоделу і року не хочеться, але хлопці до всього підійшли розумно. Відтак, у першій композиції грали без вокаліста, втім він, мов Сірко з пасльону, вискочив звідкись у другому треку. 

 

До речі, сама презентація відбувалася у новоспеченому запорізькому рок-клубі. Чесно кажучи, не треба бути Кашпіровським, чи Вангою, аби прогнозувати його подальшу долю. Я, як людина не надто розбалувана відточеною акустикою залів, ідеальною апаратурою та годинними саунд-чеками, можу судити – звук гірше, ніж «задовільно». До того ж, кабальні умови для самих музикантів. Тобто, десь так на трієчку з мінусом, але провини гуртів у цьому нема. Зал для концертів не годиться, один гітарний комбік напередодні концерту згорів (тож хлопці тягли свій), а сірі стіни виглядають занадто підземно навіть для андеграунду. Навіює сум навіть під веселі мелодії.

 

Але це не завадило Унабі відіграти на повну. 

 

Тепер, що стосується альбому. 

 

Як на мене, його комфортно слухати в плеєрі, їдучи в метро в переповненому вагоні, аби не чути негативних реплік інших пасажирів. Його комфортно слухати на афтерпаті на масовій попойці музикантів після концерту на розбитій хаті. Його дуже комфортно слухати на роботі в навушниках, коли шеф так задовбав, що й сил немає, а ви мрієте про 10-хвилинну перерву, сидячи вконтакті, та думаючи про плани на вихідні, хоча на календарі ранок понеділка. Втім, його некомфортно слухати вдома зранку, коли поспішати нікуди. Некомфортно, як на мене, на пляжі чи під час того, як ви збираєте гриби в лісі. Одним словом – сірий урбан і альбом Унабі «Інтро» - це ліки від монотонності, але аж ніяк не від депресії. Хоча, все залежить від настрою. Моєму настрою цей альбом пасує лише в тих умовах, в яких мені комфортно слухати. 

 

Професійність хлопців обговорювати не хочеться. Там все нормально і можна не турбуватися. Хіба що, можна порадити вокалісту більш ретельно розраховувати свої сили на весь концерт, бо перші дві пісні він дуже викладався і склалося таке враження, що після цього йому треба кілька пісень перепочинку. Втім, тут питання винятково до трек-листа. 

 

Якщо ж вам хочеться трішечки депресивних текстів, гітарних звуків на грані підсвідомості і конфлікту між пульсом і тиском, та психоделії на кшталт осучасненого пінк флойду українського зразку, то це «Інтро» саме для вас. 

 

Якби оцінювати альбом за десятибальною шкалою, то тверда вісімка, навіть з половиною. Але таку музику вживу треба слухати на гарно налаштованій апаратурі, адже умови напівмобільного гранджу для Унабі аж ніяк не підходять. 

 

Треклист: 

 

01. Інтро 

02. Самотність 

03. Доторкнись 

04. Лист в нікуди 

05. Мій світ 

06. Сни 

07. Відпускаю 

08. Дежавю 

09. Слова 

10. Змінити все