МузПростір

Перед вами - історія Празької весни, дисидентів і комуністичної Служби безпеки. Подана не рядками з енциклопедії, а через призму життя двох співачок - Гелени Вондрачкової, яка до 1990-их стала чеською Софією Ротару, і Марти Кубішової, яка заспівала гімн опору і на 20 років втрапила в опалу.

Історична Правда представляє уривок із книги польського журналіста Маріуша Щиґла Ґоттленд, в якій чеська історія XX сторіччя показана через звичайні людські долі - і не завжди політиків. Цей уривок розповідає про Гелену Вондрачкову, Марту Кубішову, Карела Ґотта й інших зірок чехословацької естради, що їх слухали і в Україні.

 

Концерн народу

 

Журналісти найкраще продаваної в посткомуністичній Чехії газети Blesk (Блискавка) 2000 року описали щелепу співачки Гелени Вондрачкової, вказавши, які зуби в неї штучні.

2003 року вони подали навіть номер зали в суді, де вона отримала розлучення.

2004 року сфотографували й показали кожен предмет, що складав уміст її смітника.

2005 року вони опублікували список пластичних операцій, які вона повинна, на їхню думку, негайно зробити.

Поміж того всього вони повідомили:

Правда про мою дитину

Вондрачкова - Нарешті розкриваємо!

Прага (репортаж) - Цю страшну таємницю Гелена Вондрачкова (56 років) тримає в собі багато років. Урешті вона вийшла на яв. Якби не дійшло до невдатного переривання вагітності, до якого її змусив тодішній німецький коханець, Гелена мала би сьогодні дорослу дочку або сина!

 

src=http://img.istpravda.com.ua/images/doc/5/b/5b2bdee-helena-2009.jpg
Гелена Вондрачкова виступає наприкінці 2000-их. Фото з http://www.vondrackova.net/ офіційного сайту співачки

 

Минули десятки років, а час донині не загоїв цієї рани. Вона й далі болить! Завжди, коли вона бачить малятко у візочку, в неї стискається горло.

Коли сталася ця страшна річ, Геленин світ завалився. Автор пісень Зденєк Боровец написав для неї пісню Вже немає двох малих крилець (чеську версію американського гіта Killing Me Softly With His Song):

Обшукай усі кутки удома

Знайдеш тільки тінь

Вже немає двох малих крилець

Куди заблукали і де поділись

Гніздо порожнє

Лоно тихе

<...> Так, ця пісня про неї! Це вірш про трагічну долю. <...>

Про Гелену багато років пліткують. Що їй ніколи не хотілося мати дітей, що, замість бути матір'ю, вона воліла кар'єру й виспівані мільйони, що не хотіла, аби вагітність змінила її досконалу фігуру. Самі тільки бла-бла-бла! Лише вона знала правду. Й усі ці роки мовчала. <...>

Сталося нещастя!

 

Кліп Вондрачкової Вже немає двох малих крилець. 1974 рік

 

Вона була тоді у мандрах в Америці, де мала заспівати для співвітчизників. Одного дня їй стало недобре, і лікар повідомив: Міс Вондрачкова, ви будете матір'ю! Вона вся засвітилася. Нарешті!

Схопилась за телефон, щоб повідомити цю новину своєму коханцеві Гельмутові Сікелю, який потім став її першим чоловіком. Але її чекав холодний душ.

- Дитина? Тепер? Ти збожеволіла! - швидко остудив її Гельмут. - Гелено, будь розсудлива. Я живу в Німеччині, ти - в Празі, були би проблеми. Цієї дитини треба позбутися!

Далі вона вже не слухала. У сльозах поклала слухавку. Розпач, жаль, замішання в душі. Тільки вона так любила Гельмута! Більше, ніж себе, більше за свої мрії. І послухалась.

Лиш лікар написав коротку

Службову записку

Перша згадка про когось

То згадка остання

Ти дівчино вже матір'ю не будеш

Більш пташка не співає

- Щоб не наразитися на поговори і осудливі присуди, вона не пішла до лікарні. На жаль, потрапила в недобрі руки, і про вагітність уже більше не було мови, - стверджує один із найближчих Гелениних приятелів. <...>

Ми запитували і в Слатінянах, звідки походить Гелена, що про цей випадок знають старі жителі. - Це велика таємниця, - кажуть місцеві. Та більше ні слова. Не хочуть роз'ятрювати старих ран, так люблять свою Геленку...

(Тексту не підписав жоден журналіст).

Номер із Правдою про Гелену було продано рекордним накладом. Попри справу в суді, яку зацікавлена сторона виграла з газетою Blesk, котра має заплатити їй компенсацію, редакція і надалі вважає, що Вондрачкова є улюбленицею народу, в зв'язку з чим Blesk має право розкривати її приватне життя.

- Чим це відрізняється від практик комуністичної Служби безпеки? - запитую я.

- Усім! - говорить один із журналістів. - По-перше, на відміну від СБ, ми йдемо назустріч суспільним очікуванням. По-друге, наше видавництво не має нічого спільного з комунізмом, бо ми - капіталістичний швейцарський концерн.

 

Життя - це чоловік

 

До режисерки вона зайшла в кожусі.

Було 14 листопада 1989 року, досить холодно. За місяць комунізм мав закінчитися. За окулярами, теплою хусткою і хутряним коміром не впізнається жодне знайоме обличчя.

Вона роздягнулася, зайшла до студії. Звукорежисер попросив її щось заспівати.

Зблід і подивився на режисера фільму: Феро, ти збожеволів!.

Вона почала розспівуватися.

 

src=http://img.istpravda.com.ua/images/doc/8/5/85a9d66-marta-1988.jpg
Марта Кубішова. 1988-ий - вже 18 років не підходила до мікрофона. Фото з http://kubisova.cz/ офіційного сайту співачки

 

За двадцять років її голос став шорсткий, грубший, та в ньому й далі була вона.

- І, на жаль, за цим голосом її впізнали, - говорить Феро Феніч.

Асистент звукорежисера схопив пакет із бутербродами, редактор запису - портфель. Прибиральниця вхопила берет: У мене дитина захворіла!.

- Вони втікали, як від чуми, - розповідає режисер.

- Ви собі не уявляєте, який страшний страх був у їхніх очах. Чи вашою мовою теж говорять страшний страх? Вони втікали зі студії, як щури, - додає він.

Фільм Особливі істоти розповідає про останню ніч комунізму. Цю ніч Феніч напророкував, бо почав знімати його в лютому 1989 року, але, як він каже, зі страху жоден із чеських акторів не хотів зіграти головну роль. Її зіграли поляки.

Вона заспівала пісню до кінцевих титрів.

Марта Кубішова - до 1970 року зірка естради. Вона співає в тріо з Геленою Вондрачковою та Вацлавом Нецкаром. Після 1970 року - це особа, побачивши яку, люди переходять на другий бік вулиці.

 

src=http://img.istpravda.com.ua/images/doc/7/2/7292786-marta-portret-1970.jpg
Марта Кубішова. Фото 1970 року

 

На фотографіях із музичного ярмарку MIDEM у Каннах 1969 року вона іще щаслива. Нецкар міцно обіймає її та Вондрачкову за талію, видно, що вони обидві щодуху верещать.

На знімку двадцять один рік по тому вона налякана. Виглядає, як службовець (листоноша? продавщиця?), якому хтось наказав стати на сцені. Вона зі страхом дивиться в об'єктив і має забагато сивого волосся.

Та повернімося до фотографій із Канн.

Рік, щонайбільше два по тому, як Нецкар обіймає її та Гелену за талію, вона мала би виступ на фестивалі в Сопоті. Утрьох вони викликали б фурор, Сопот'70 збожеволів би від радості.

 

src=http://img.istpravda.com.ua/images/doc/e/5/e5cd0db-marta-golden.jpg
Гурт Golden Kids: Вондрачкова, Нецкар, Кубішова. 1969 рік

 

Вондрачкова, Кубішова й Нецкар - знамените чеське тріо Golden Kids, яке завоювало паризький Олімп! - оголосив би Люціян Кидринський. Відтоді Марта була би в нас так само відома, як Гелена.

Але так не сталося.

3 лютого 1970 року Нецкара викликали до дирекції Прагоконцерту. Директор Франтішек Грабал поклав перед ним на столі три знімки, вирвані з данського журналу Гарячі кішки.

Добре придивіться до них, пане Нецкар. Одна з цих дівчат - це Кубішова. Ви самі розумієте, що з такою артисткою Прагоконцерт уже не може співпрацювати. Якщо ви хочете їхати в турне, поїдете з Вондрачковою самі.

Вибачте, пане директоре. Я працюю з Кубішовою сім років, але в такій позі ще ніколи її не бачив. Може, якби зателефонувати до її чоловіка...

Знаємо ми вас! Добре знаємо, як ви, артисти, поводитесь... Я покажу вам порнофільм, який Кубішова записала за тисячу західнонімецьких марок в одній віллі в Празі! І тоді ви напевно її упізнаєте.

Не показав.

 

src=http://img.istpravda.com.ua/images/doc/7/6/764b8a2-golden-kids-2.jpg
Golden Kids на піку слави: Нецкар, Кубішова, Вондрачкова. 1969 рік

 

Golden Kids перестали існувати. Газета Rude pravo написала, що Марта Кубішова взяла участь у порнофотосесії і вже не може бути соціалістичною артисткою.

У час, коли в чехословацьких альбомах друкували чорно-білі репродукції ван Ґоґа, СБ зуміла досконало підробити данське порновидання: фото тих самих кольорів, на тому ж папері, тільки з Мартиним обличчям.

Іще рік тому рецензенти з Парижа писали: Марта, Гелена й Вашек - це соціалізм із людським обличчям. (Їх хвалила Жозефіна Бейкер). На жаль, двадцятивосьмирічна співачка роздратувала систему.

Коли совєтські танки в'їхали на вулиці Праги, Кубішову саме попросили записати останню пісню до телесеріалу Пісні для Рудольфа ІІІ. У ньому йшлося про королівство, в якому після смерті короля панує хаос, але приїздить лицар, виганяє зрадників і одружується з королівною.

 

Марта Кубішова з Молитвою в телесеріалі 1968 року. Пісня, записана ще до вводу радянських військ у Чехословаччину, стала гімном спротиву 

 

Королівна низьким голосом Марти Кубішової співає:

Мир нехай панує на цій землі,

А злість, заздрість, ревнощі, чвари і страх

Хай минуть, хай уже проминуть.

Казку показали двічі. Пісня на слова Петра Ради стала гімном. Радіо, яким ще опікувалась команда Празької Весни, транслювало її як Молитву для Марти. Люди почали співати пісню на вулиці, поміж совєтськими танками.

- Дотепер, - розповідає письменниця Ленка Прохазкова, - дехто, коли чує Молитву, плаче. Так, як я.

Новий директор радіо розпорядився, щоб пускати в ефір тільки один твір Кубішової на день. Треба було послабити її позицію в голосуванні Золотий Соловейко, що невдовзі мало розпочатися.

1968 року вона його виграла. Золотий Соловейко був найважливішою премією, яку співак міг отримати від слухачів. Серед чоловіків його завжди виграє тенор, Карел Ґотт.

Підраховано голоси, Золотого Соловейка'69 у категорії вокалісток, попри послаблювання її позиції, і так виграла Марта.

 

src=http://img.istpravda.com.ua/images/doc/0/1/018fdf3-zlaty-slavik-za-rok-1968.jpg
Марта Кубішова отримує Золотого соловейка. 1968 рік

 

Тоді офіс конкурсу відвідав начальник управління цензури Едвард Швах, колись сталінський прокурор, і розповів, як має виглядати голосування.

Треба об'єднати чоловічу та жіночу категорії, тоді Ґотт матиме перевагу і над співачками. Якщо й у цьому випадку Кубішова опиниться надто високо, треба знищити поштівки з голосами за неї і подвоїти голоси співачки Пілярової.

Об'єднали, подвоїли. Ґотт був перший, Марта посіла сьоме місце.

Вручення Соловейків завжди було урочистим. На телебаченні виступали власники перших десяти місць.

Цензор дав інструкції: Кубішовій нагороду вручать в офісі, а на концерті виступлять виконавці до шостого місця.

Гарячих кішок розіслали в концертні офіси, газети, на радіо й телебачення. Нецкар розповідає, що їх висилали також вибраним особам. Тим, кого підозрювали у ворожості до соціалізму.

Коли директор провінційного будинку культури отримав конверт без адресанта, із голою Кубішовою всередині, то одразу мав відчуття, що хтось на сторожі. Що й про нього щось знають. І застерігають: як будеш нечемний, можемо тобі зробити щось так само огидне.

Вона зникла.

 

src=http://img.istpravda.com.ua/images/doc/7/2/72a699b-praha-kolona-tankiv.jpg
Серпень 1968 року. Війська Варшавського блоку входять у Прагу. Білі смуги на танках - так звані смуги вторгнення, нанесені, щоб відрізняти радянську техніку від чехословацької. Фото: fyours.wordpress.com

 

За двадцять років радіо й телебачення не передали жодної пісні в її виконанні. Кубішова шукала якоїсь роботи, але Служба безпеки подбала, щоб вона нічого не могла знайти.

Разом із чоловіком вони виїхали в село, в будинок, що залишився по його родині. Село називається Слапи.

Не можна було, щоб слово Слапи з'являлося в ЗМІ.

Журналіст Їржі Черни зробив для журналу Мелодії інтерв'ю із джаз-вокалісткою, Евою Ольмеровою, яка згадувала, що спинялась недавно в знайомих у Слапах.

Головний редактор Мелодій особисто замінив формулювання у Слапах на неподалік від Штєховіц. На Бога, - говорив він, - пильнуймо, щоб ніхто нічого не добачив. Штєховіце - це сусідня місцевість, а вона дозволить нам спати спокійно.

Марта їздила до Праги на судові розгляди: склала позов на директора Прагоконцерту за знеславлення. Суд постановив: справді, немає певності, що на фотографіях - Кубішова.