МузПростір

Хтось із українських виконавців їде підкорювати Москву та Пітер. А інді-проект The Warner S. рухаються у зворотному напрямку. Молодий пітерський гурт відправився у тур по українським містам. І 5 листопада, у донецькому барі «Gung’Ю’bazz» пили чай та ділились своїми роздумами про музику, кіно та кінець світу.

? Як прийшла ідея туру по Україні? Сергій Невидимов: Ця ідея виникла минулої зими. Вже тоді був матеріал. А тепер, як дозріли до певного рівня — настав час їхати.

Ніколас Маслов: Взагалі, ми — великі любителі подорожувати, потрібен тільки привід.

С.Н.: Насправді, це пробний тур. Експеримент. Щільний графік, кожен день концерти — гарний спосіб перевірити одне одного. Зробимо для себе якісь висновки. ? Ви починаєте не так як усі. У вас немає офіційного сайту. Дуже мало інформації в Інтернеті…

С.Н.: Зараз дуже багато інтернет-проектів. Релізи і альбоми (на матеріальному носії) майже не мають сенсу. Навіть сайт зараз непотрібен насправді – є соціальні мережі і тематичні форуми. А інформація — з часом з’явиться. ? Чи збираєтесь продавати музику? (музиканти сміються – Ж.К.)

С.Н.: Продавати музику в Інтернеті дуже складно. Це можливо тільки після того, як завоюєш своїх слухачів. Як, наприклад, Radiohead виклали свій альбом «In Rainbows» з поміткою «кому скільки не шкода». Буквально за перші два тижня зібрали мільйони. Починаючим гуртам цього не повторити. ? Багато музикантів осуджують «каверство», називаючи це «недоліком власної творчості». Що скажете ви?

С.Н.: Ми до цього відносимось зовсім інакше. Є гарний вираз: «Скажи мені чий кавер ти граєш, і я скажу, хто ти». Ті кавер-версії, які граємо ми — грати не соромно. ? Ви позиціонуєте себе, як музика для кіно. Які вже є досягнення в цьому напрямку?

С.Н.: Ми зараз товаришуємо з московськими хлопцями, які займаються кіно. Є багато проектів, які будуть мати якийсь пост-продакш, їм можна довіритись. Є український фільм «ОrangeLove». Я взяв початок і «підклав» під одну із наших пісень «Embrace». Все настільки гармонічно лягло, що в соцмережах стали додавати відео з підписом Embrace OST Oranglove. Ми сказали: «Ей, зачекайте, це не саундтрек!». Здорово! Тест пройдений! ? Сергію, в одному зі своїх інтерв’ю ти казав, що музика The Warner S. – це короткометражний аудіофільм. Поясни, що ти вкладаєш в це поняття?

С.Н.: Ми недавно написали новий прес-реліз. Там словами Тарантіно виразились: «Саундтрек — це душа фільму». Вона задає тон. А ми робимо навпаки. Скажімо так: ми даємо можливість створювати фільм тим, хто слухає нашу музику. Не музика до фільму, а навпаки – фільм під музику. Для мене є такий показник — якщо людина перед очима бачить картинку, значить, мета досягнута. ? Яким ви бачите кіно майбутнього?

С.Н.: Все йде до мінімалізму. Зараз дуже популярні короткі ролики. Народ вже не дивиться довгі фільми. Мені здається, що в майбутньому будуть картинки, в які глядач буде занурюватись. В одну мить ти дивишся на картинку, а вже в іншу ти — учасник кіно. ? А яким самий великим досягненням ви зараз можете похвалитись, як колектив?

Н.М.: Колективу найбільше досягнення — це сам колектив. Те, що вони разом. А ми розвиваємось...

С.Н.: В нас все попереду і ми не хочемо хвалитися. Можу сказати одне: певний авторитет нами завойований. В якому клубі ми б не грали,там обов’язково з’являються люди, які вважають нашу музику якісною, а нас — прогресуючим гуртом. Це важливо. ? Хто чим займається крім музики? Музична освіта?

Н.М.: Тільки музика.

С.Н.: Я граю в театрі і на ТБ у Пітері. З такою роботою не важко подорожувати. Плаваючий графік має свої нюанси. Навіть зараз я тут, а мій театр десь під Нижнім Новгородом на гастролях.

Анастасія Пестряєва: У мене вища музична освіта. Але на даний момент я заробляю на життя як фітнес-інструктор.

Сергій Юрійович: В моєму житті тільки музика. Різнопланова. Я граю у різних пітерських колективах.

Джордж Берд: Я за спеціальністю людина далека від музики. Моя основна робота пов’язана з фізичними розрахунками — я інженер. Але, навчаючись на другому курсі технічного університету, я зрозумів, що музика — це те, за що я готовий життя віддати. ? Чого від вас чекати далі? Плани на Україну?

С.Н.: Літом я спостерігав за джаз-фестивалем у Коктебелі. Хотілось би прийняти участь. Що стосується українських гуртів, ми тісно спілкуємось з колективом Pur:Pur. Вони для мене як старші брати та сестри. У них більше досвіду, і завжди є про що спитати. Також в свій час я був дуже великим прихильником LЮK-ів. Я слухав кожен їхній альбом. А-а-а, «LEMON» — це було справжнє відкриття! Пісня «Сахалин» була для мене зовсім рідною. Тому що я сам з Далекого Сходу. Постійно ходив, наспівував її. ? Якраз всі ці гурти збирали свою популярність після Пітера та Москви. А ви ось так — раз! Навпаки все робите?

С.Н.: Так, ми буквально вчора про це говорили. Українці їдуть в Росію, а ми вирішили навпаки. Далі за планом випуск альбому весною. А потім буде новий тур, але вже по Росії. ? Що вам дає музика?

Н.М.: Рівновагу. Ось і все.

С.Н.: Для мене це потреба. Потреба говорити і писати. Слова. Як спілкування просто. Мені є що сказати, і я хочу про це говорити.

А.П.: Музика — це частина мене. Без музики — це вже не я.

Д.Б.: Самовираження.

С.Н.: Кілька місяців тому мені поставили ультиматум: мизика або театр. Мені потрібно вибрати. І я уявив собі, що в мене є дві улюблені іграшки, і одну з них мені потрібно віддати. Але як? Це ж пара. Це дві частини мене. ? Чимось в житті вже довелось жертвувати заради музики?

А.П.: Нормальною освітою, людською. Музикою заробляти неможливо. Зараз мені приносить гроші не музика, а фітнес. Я заробляю гроші пОтом (сміється – Ж.К.). ? Зараз вже з’явилось словосполучення «фашизм успіху». А що успіх для вас?

Н.М.: Взагалі, успіх відбувається на кожному кроці: ось ми тут — це успіх. Учора ввечері були в Дніпрі (мається на увазі Дніпропетровськ – ред.) — це теж успіх. Відверто кажучи, я смутно розумію цей термін.

С.Н.: Я раніше жартував, що хочу записатись на студії Universal, збирати стадіони слухачів у Амстердамі. А зараз думаю, ну збудеться це, і що далі? Життя на цьому не закінчиться.

С.Ю.: Кожен успіх — це частина життя, яка вже пройшла.

Н.М.: Напевне, успіх — це все-таки ілюзія. ? Тобто ви до успіху не прагнете?

С.Н.: Успіх — це хороша ціль. Потрібно робити поки ми дихаємо, поки ми є. Поки горить, поки нам це цікаво. А до чого це призведе — до контрактів і мільйонів чи до чогось іншого — то вже не таке важливе питання. ? Ви говорите про постійне самовдосконалення. А ось у вас по натурі є жилка перфекціонізму?

С.Н.: У нас до приходу Сергія Юрійовича все було добре (сміється – Ж.К.). Ми рубали від душі. Як відчували, так і грали. Прийшов Сергій і одразу сказав: «Так, стоп! Ось тут стільки рахунків, тут стільки; тут така пауза, тут — така». Спочатку було важко перелаштовуватись. Але завдяки цьому відкрились нові можливості, горизонти. ? Як ви відноситесь до людей, які у чомусь кращі за вас? Вони вас надихають, чи навпаки?

С.Н.: Такі люди можуть буди хорошими вчителями. Важливо переймати досвід, але не наслідувати. Недавно був на концерті Iggy Pop. Це людина, на котру я колись дивився, і думав: «Вау! Він крутий!». Але зараз я роблю свою справу, і розумію, що ми колеги. Не те, що я став такий же крутий, просто ми робимо одну і ту ж справу. ? Де, в такому випадку, грань між вчитись і наслідувати?

С.Н.: Наслідувати — це коли ти тримаєш у голові приклад. Зробив щось — і звірив. А коли ти слідуєш внутрішнім відчуттям, не боїшся імпровізувати — це інше. Іноді кажуть: «Чуваки, ви схожі там, на цього». А я, чесно зізнаюсь, цього не бачив. Колись мені казали: «Так, ти точно надивився виступів Franz Ferdinand» . А я ніколи не бачив їх відео і не знаю, як вони себе на сцені ведуть.

Н.М.: Приклади потрібно мати як точку відліку. Потрібно йти своєю дорогою. ? Популярна тема дискусій — 2012-й рік. А що ви думаєте про кінець світу?

С.Н.: Я вважаю, що кінця світу не буде. Буде духовне переродження Землі. Зараз все, в принципі, до цього і йде. Поки ми не зануримося у саму глибину, у світ речей — ми не зрозуміємо, до чого, насправді, йдемо. І тільки коли ми досягнемо самого низу, почнеться підйом. І дуже різкий. Виживуть найсильніші. У духовному плані, звичайно.