МузПростір

Популярний український рок-гурт «Бумбокс» упевнено завойовує симпатії прихильників не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Хлопців з нетерпінням чекають у великих містах Білорусі, Молдови, Росії, Казахстану... Про те, як вдалося гурту зайняти окрему нішу у музичній культурі пострадянського простору, про гастролі, концерти і творчі, будні розмова кореспондента «http://www.wz.lviv.ua ВЗ» з лідером «Бумбоксу» Андрієм Хливнюком (на фото). ? Андрію, вас останнім часом важко застати у Києві. Де мандрує? Над чим працює гурт «Бумбокс»? - Нещодавно вийшла нова платівка нашого гурту під назвою «Все включено». Диск продається в Україні і Росії. Тривають переговори про те, аби розширити територію його продажу на весь пострадянський простір. Готуємо осінній тур містами України на підтримку цього альбому, а в Росії і в колишніх країнах СРСР іде «обкатка» цього матеріалу. Що таке «Все включено»? Це дві нові людини у складі «Бумбоксу» – Олександр Лелякін і Денис Левченко, відповідно, у нас тепер новий звук. Зняли також кілька відео на підтримку нової платівки – на російськомовну пісню «Холода нет» і римейк на пісню Ігоря Талькова «Літній дощ» – на прохання одного з російських телеканалів. ? Перед такою напруженою роботою будете відпочивати? Чи уже відпочили? - Ні, ми цього року не відпочиваємо, повністю віддалися роботі. Наш відпочинок завжди припадає на зимові місяці – від Різдва до початку березня. ? Де вас можна буде побачити перед гастролями? - Заплановані концерти у Харкові, у Санкт-Петербурзі, в Анапі, Севастополі, Білгород-Дністровську... Графік складено до листопада включно. ? Як гадаєте, у чому секрет успіху гурту «Бумбокс»? - Секрет будь-якого і будь-чийого успіху – у роботі. Ми кожен день працюємо – майже без вихідних. Якщо постійно працюватимете – не важливо, чим саме ви займаєтесь, - це обов’язково дасть результати. Якщо ви - трудоголік і любите свою професію, досягнете успіху. ? Коли ви вперше відчули потребу реалізуватися саме в музиці, захотіли вийти на сцену? - Не зовсім розумію цього поняття – «вийти на сцену». Сцена – це лише дерев’яний помост. Якщо чимось цікавитесь і щось починає у вас виходити ще з дитинства, сприймаєте це як належне. У 1999 році в однокімнатній квартирі у Черкасах, в районі річкового порту, було вирішено займатися саме такою діяльністю. А перший професійний виступ був ще у 1993 році в Києві на конкурсі українського хорового мистецтва ім. М. Лисенка – я був у складі ансамблю, який брав у ньому участь. ? Життя – не лише музика. Маєте хобі? Як любите відпочивати? - Люблю відпочивати на річці, люблю плавати. Коли у місті, полюбляю комп’ютерні ігри, читаю періодичні видання, цікавлюся новинками авторинку... У кожної людини повинно бути якесь хобі, особливо у чоловіка. Хоча у мене хобі і робота злилися в одне. У нашій групі дехто колекціонує музичні інструменти, ще хтось – компакт-диски та вінілові платівки легендарних гуртів та виконавців минулого. ? Ви згадали про періодичні видання. А книги читаєте? - Так, нещодавно прочитав книгу «ЦРУ проти СРСР» – було весело її читати. Літератури серйозної, на мій сором, не читаю уже давно. Хочеться відпочити, адже у літаку важко зосередитися і читати щось серйозне. А наші хлопці постійно обмінюються книгами, книги перекочовують з рюкзака у рюкзак. ? Останнім часом співаки почали писати книги - Кузьма, Наталка Могилевська, Ніна Матвієнко, Анжеліка Рудницька, Фоззі... У вас не було думки теж щось написати? - Писати книгу важко, а я - не письменник. Поки що не знайшов у собі сили на такий подвиг. Але нещодавно брав участь в одному проекті і допомагав в оформленні обкладинки українського видання американського письменника Джека Керуака «На дорозі». ? Як вам вдалося завоювати російський ринок? - У Росії завжди було багато українських виконавців. Як пробилися туди ми? Просто працюємо. Зараз з’являються нові виконавці – вихідці з України. Багато наших, як, скажімо, «Пара нормальних», отримують найвищі нагороди у галузі музики в Росії. Бачу афіші українських виконавців щоразу, коли прилітаю до Росії. ? Багато виконавців скаржаться, що сьогодні важко пробитися у радіоефір, не заплативши грошей... - Маячня! Не потрібно плутати туризм і еміграцію, економіку і шоу-бізнес. Економіка – це коли багатший купує у біднішого, якщо той продає. І немає значення – це радіостанція чи шмат ковбаси. І є шоу-бізнес, де іде боротьба не за контроль над кимось, а боротьба за слухача. Якщо ви у цю боротьбу включаєте гроші і хочете за все платити – і за те, щоб вас нав’язували слухачеві, - це ваша особиста проблема. Ніколи, на жодній радіостанції пострадянського простору «Бумбокс» не заплатив ні копійки за те, аби наші пісні звучали в ефірі. І не тому, що ми отримали дві із трьох найвищих нагород у цьому просторі. Не потрібно жалітися на те, що нас хтось захопив, що ми змушені платити, а російські виконавці «крутяться» безкоштовно. Російські виконавці – це якийсь клуб чи масонська ложа? Хто хоче платити – той платить. Інші – такі, як «Сплін, «Ляпіс Трубецкой», «Машина времени», Земфіра – нікому ніколи не платили. Єдине, за що можна заплатити, – це за радіорозсилку. Я про цю проблему тільки чую, але особисто ніколи з нею не стикався. Найгучніші хіти нашої групи були у смітниках усіх пострадянських радіостанцій. Але настає час, коли пісні самі за себе говорять. Тоді вам телефонують із радіостанцій і самі запрошують прийти до них. ? Хто вам пише пісні? - Жартуємо, що Ігор Крутой для нас пише тексти, а Раймонд Паулс – музику. Насправді з великою повагою ставлюся до цих людей і їхнього досвіду. А якщо серйозно, то авторство - моє, аранжування – групи «Бумбокс». Співавторами багатьох наших пісень є Андрій Самойлов і Валентин Матіюк – вони приносять замальовки, з яких потім народжуються текст і мелодія. Важливо, коли люди розуміють одне одного і можуть співпрацювати у парі в такій субстанції, як музика. Потрібно відчувати одне одного, знати смаки... ? Яка думка вас підтримує у важкі періоди життя? - У такі періоди мене підтримує думка про мою родину, про відповідальність, яку взяв на себе, про цілі, які стоять переді мною.