Оркестр Че: «З політикою краще не зв’язуватись!»

? Чим новий альбом особливий?

По-перше, це повноцінна ритм-секція (барабани і бас) і декілька запрошених музикантів — Фіма Чупахін, Андрій Семенов, наш друг-саксофоніст, Макс Морозов також повернувся до нас — на час запису пограли разом. Музика, звичайно, відрізняється від того, що було раніше, вона стала, мабуть, ширшою, простору стало більше.

? Що означає назва «Предчувствие нулевого года»?

Не знаю, вона народилася, мабуть,більше через емоції і відчуття. Ми завжди отримуємо звідусіль певну інформацію, а останнім часом вона була достатньо тривожною. Було таке відчуття, ніби щось має статися, певна крайня точка, після якої все має «обнулитися» і піти зовсім по-іншому.

? Це «щось» уже сталося?

Поки що ні. Поки що це тільки передчуття…(загадково посміхається).

Так. Хоча це можна назвати як завгодно — доля, фатум…Якісь вищі сили є, певна організація Всесвіту, яка все влаштовує так, що все, що відбувається, не випадково, і події потім із часом «проявляються». Деякі, може, на іншому рівні, тому нам не дано це відчути і зрозуміти. Але міцні зв’язки існують…

? Тобто, якби у 2002-му в студентському гуртожитку гітара не перетнулася із кларнетом, ми б зараз тут не сиділи?

Думаю, що так.

? А якби не той випадок, «Оркестр Че» взагалі існував би?

Навряд чи. Бажання створити групу було, воно давно існувало ще до знайомства із Совою (кларнетистом — авт.), але Сова більш рішуче підштовхнув. Гітара щось там собі грала, а Сова послухав і сказав: «Давай щось із цим робити!». Це і стало тим рішучим поштовхом до того, що все закрутилося. Спочатку ми були удвох, потім почали «підтягувати» людей — з’явилася Оксана Молодоженова, скрипалька, потім Міша Кабанов (аніматор — авт.) прийшов. А може, нічого й не сталося би.

? Ви — мало не єдиний гурт, у якого є ідеологія…

Ідеологія — це те,  що або раніше, або зараз відповідає нашим інтересам, нашому світогляду. Якщо раніше ми більш радикально ставилися до вирішення проблем, то зараз вважаємо, що кожна людина повинна зрозуміти для себе сама. Деякі провокативні пісні ми все ж лишаємо, щоб вони при мушували задуматися,просто ми перестали закликати до певних рішучих дій.

Раніше ми були більш активні, навіть разом із Жаданом брали участь у тій же дурнуватій Помаранчевій революції…Коли все починалося, всі дійсно вірили, що можна щось змінити, «Кучму геть!», вірили, що все у наших руках….Ми всі цим горіли.Тепер ми зрозуміли, що з політикою краще не зв’язуватися.

А зараз юнацького максималізму стало менше, відбулася переоцінка. Ми не відмовляємося від того, що ми говорили, що було, те було. Тільки закостеніла людина не змінює своїх поглядів,якщо людина живе, черпає звідкись натхнення,отримує нову інформацію,вона переосмислює її. Світ текучий.

? Тобто, «Оркестр Че» більше не революціонери?

Так, ми навіть хотіли перейменуватися на «Оркестр ЧЁ». Ну оркестр, і чё? (посміхається). Це був досить серйозний намір,але потім ми зрозуміли, що нас знають саме під цим іменем.

? Як ви взагалі ставитеся до політики?

Я вже більше року не дивлюся телевізор. Все стало настільки заполітизованим! Це як мильна опера: вони між собою домовляються, наприклад, що зробити наступного тижня, щоб перетягнути народ на той чи інший бік. Мені здається, вони всі сидять за одним столом ,і все давно розподілено:сьогодні ми за одних, завтра за інших…Це все велика неправда, мені це нецікаво. У моєму житті нічого не змінилося з тих пір, як я перестав цікавитися політикою.

? Мистецтво повинне втручатися у політику?

Не можна бути байдужим до того, що відбувається, але весь бруд, що є у політиці, дуже відштовхує. На даному етапі я не можу жити усіма цими речами.

? Ваша музика — дуже інтелектуальна, щоб зрозуміти її, треба бути дійсно начитаним і багато в чому розбиратися.

Мені й самому приємно у фільмах, книгах, музиці відгадувати певні шифри, це як заархівована інформація. Якщо ти розумієш, про що іде мова, відразу ж виникає картинка-асоціація, і виходить набагато «глибше». Ми живемо у часи постмодерну, намагаємося «переробити» якісь емоції, почуття і передати свої враження. А хто не знає — можливо, вони сприймають на іншому рівні, а може, для них це просто якась маячня.

? Ваші виступи дуже театралізовані. А якби поставили п’єсу про «Оркестр Че», якою б вона була?

Не знаю, я не задумувався навіть про таке…(дивується).Я не думаю, що я як особистість чимось цікавий аж такою мірою…

? Все ж, це була би трагедія чи комедія?

Трагікомедія, я думаю. Для мене ближче за все жанр трагікомедії, коли ти смієшся-смієшся, а у якийсь момент починаєш плакати, тому що насправді все печально. Якщо у «Оркестра Че» так виходить, я думаю, це дуже добре.

? Кому свою музику Ви би не порекомендували?

Складне питання…(посміхається). Одного разу я зустрівся із хлопцями із Салтівки (район Харкова — авт.), які по дворах сидять і «все там у них нормально», і вони чомусь слухають «Оркестр Че». Вони сказали мені: «О, у вас там оце «Трик-Трак», прикольно!». Вони там щось знаходять своє — чому би й ні. Тому я не можу нікого відмовляти слухати нашу музику.

? Вас часто критикує старше покоління?

Навпаки, критикують в основному підлітки 16-17 років, які чітко знають, що і як треба робити (посміхається). Я розумію, що це суб’єктивно, і в 16 років існує тільки «так, а не інакше» і хочеться все переробити на свій лад. З часом вони подорослішають і все зрозуміють. А виховувати треба не текстами на зразок «Чуваки, давайте робити ТАК», а показувати власним прикладом.