МузПростір

Марія Бурмака у себе в блозі поділилась думками стосовно... А, власне, читайте самі:

...Ми маємо те, що маємо..Окрім всіх подій інсайд і аутсайд за ці пять років, що змінилось в мені? Менше довіряю людям і знаю, що таки нема межі цинізму (а тоді думала, що ця межа є ). Почала пробачати компроміси іншим . Водночас, сама перестала йти на компроміси. Знайшла декілька нових друзів і вони--поза політикою. А от друзі з політики стали колишніми. Політика почала викликати алергію. Політичні персонажі--огиду. Прізвища тут ні до чого. Ми стояли тоді не за прізвища. І не проти прізвищ. Ми стояли за надію і власну гідність. Проти приниження і брехні..І наше залишилось нам. Те, що в серці, те що в душі і на совісті. Не треба себе питати Що тепер робити? ". ЖИТИ. Ми залишаємось:-) І свободу не спинити. І Україну не викреслити з серця. І себе звідси не вирвати. Не бійся жити.