МузПростір

Діана Арбєніна дала акустичний концерт у Києві.

Якось фронтвумен російського гурту «Ночные снайперы» Діана Арбєніна сказала, що коли вона на концерті багато говорить, то це значить, що перед виступом вони міцно випили, якщо ж говорить мало, то значить все добре. Сольний акустичний концерт співачки передбачав за визначенням іншу стратегію. Зустріч віч-на-віч передбачала якусь більшу відкритість, відвертість, навіть інтимність. Несподівано, хоч її вже доволі довго чекала переповнена зала Театру імені Франка, співачка у чорному з’явилася на сцені й одразу, сівши за білий рояль, заграла і заспівала. Ніби акцент на контрастах. І вже на третій пісні порвавши струну гітари, ніби отямилася і привіталася з публікою. Діана Арбєніна говорила багато цього вечора. Це були спогади і враження. Розповіла вона і про те, як і коли виникла ідея сольного акустичного концерту. «Півтора року тому я зрозуміла, що боюся сама лишатися на сцені», – зізналася вона, пригадуючи, як не раз під час концертів гуртом лишалася сама на сцені для виконання пісень в акустиці, а музиканти за цей час десь застрягали за кулісами. «Страх треба лікувати вбивчими методами, тому на сцені перед вами я як на поєдинку із собою, адже тут не сховаєшся», – додала вона. За словами співачки, «сольник» планувався ще на весну, але осінь не гірша. Концертна програма була доволі різноманітною. Діана Арбєніна «жонглювала» трьома акустичними гітарами, виконуючи старі і нові, відомі, які виконує з гуртом («Время года зима», «Солнце»), і менш відомі пісні. Аби більше налаштувати на свою хвилю слухачів, вона часто пробувала говорити українською, що в неї виходило досить добре і майже без акценту. Проекспериментувала у мовному плані вона й над однією зі своїх пісень, частково переклавши слова на українську. Найбільше ж здивувала виконанням українського шлягера «Чарівна скрипка» («Сіла птаха»), чим зірвала шквал аплодисментів. Не менше здивувало виконання пісні Володимира Висоцького «Кони привередливые» та якоїсь, схожої на танго, французької пісні під акордеон. Він у руках співачки з’являвся, коли вкрай треба було підбадьорити публіку після особливо по-осінньому тужливих пісень. Закінчила ж тим, чим і почала – композицією за роялем. Такі концерти вже відбулися у деяких містах Росії та в Мінську, але говорити про їх схожість не варто. Найбільшае цінність таких творчих зустрічей якраз у тому, що вони унікальні, двічі не повторюються за тим самим сценарієм.

 

А виглядало це приблизно так: