МузПростір

Минулої суботи Jazzter вже втретє за свою історію став притоном невгамовного шабашу у виконанні гурту Pianoбой.

Проект київського музиканта Дмитра Шурова не тільки полюбився харків’янам, але й сформував певне коло людей, яких можна було бачити на кожному його концерті.

Всіх їх я знову побачив ввечорі 21-го травня, коли прибув до Jazzter’а. І знову це передконцертове життя: дехто вже згадує найулюбленіші пісні чи їх фрагменти, дехто вже знайомиться з дівчатами та розповідає, як минулого разу було нереально круто, дехто просто п’є ром з колою біля бару. Коротше кажучи, кожний – сам собі хазяїн. Притримуватись цього принципу стає ще важче, адже  люди все заходять та заходять, а Jazzter не збирається ставати більшим, але, як то кажуть,  «в тесноте да не в обиде».

 

Коли на сцену вийшли музиканти гурту на чолі із Дмитром, клуб ніби став ширшим, адже всі глядачі вже думками були на сцені та відчували, що сьогодні щось повинно статися. «Всім, хто прийшов на наш концерт, - пролунав голос Шурова зі сцени,– доброго вечора, а для того, хто тільки зайшов, хочу повідомити, що зараз буде виступати гурт Pianoбой…ну і вам теж доброго вечора звісно». І вже знайомі всім мелодії та пісні лунають у клубі, відбиваючись у головах глядачів та їх серцях. Таке враження, що ніхто нікуди не їхав та не повертався, а пісні гурту лунали тут завжди.

 

Виступ гурту нагадує міні оперету із музичними інструментами та місцями відвертим кривлянням. Що можна сказати, коли гурт починає грати музику з гри Маріо? Скажені? Можливо, але в жодному випадку не нудні! Навіть коли лунають не дуже веселі пісні, атмосфера в залі складає найліпше враження від них.

 

«Хочу зізнатись: я завжди любив і продовжую любити гурт AC/DC, тому…»,- тому Pianoбой знову дивує нас грою своєї улюбленої пісні цього гурту. І знову всі вриваються, і знову всім весело.

 

Під час одної з пісень на сцену, непомітно для Олі та Ліди (дівчат із беквокалу), виносять торт із свічками. Закінчуючи співати, Дмитро хитро посміхається та говорить: «Взагалі, у нашої Ліди сьогодні день народження. З днем народження, люба!» Одразу ж запалюють феєрверк, вмикають світло, на сцену виносять рози, а весь зал разом із Дмитром співає пісню Крокодила Гени про день народження. Зворушена Ліда подякувала всім та побажала всім жінкам бути такими ж, як і вона у свої 133 роки!

 

Остання пісня - і все? Ні-ні, клуб вже скандує «на біс» та вимагає продовження концерту. «Що будемо співати?»- питає Шуров. «Пісню про зайців давай!» «Чуваки, ну ми же нє у кафе». Весь Jazzter сміється, а Pianoбой грає нову пісню. Яку? Звісно ж, добру!

 

До речі, в одній з пісень були слова «I need a doctor- someone to talk…» То навіщо ж вам доктор, Дмитре? Приїжджайте до Харкова ще – поспілкуємось знову!