МузПростір

10 лютого актовий зал НАУ гостинно прийняв всіх, хто прийшов на концерт групи АтмАсфера. Адже саме там, можна було насолодитися справжнім музикальним дійством від найепатажнішого гурту України.

Гурт АтмАсфера за більш ніж 5 років свого існування вже встиг завоювати серця поціновувачів як в Україні, так і закордоном. Ні на що не схожий звук, дивовижне виконання відкрили їм двері до підмостків фестивалів в Польші, Норвегії, Англії… Самі музиканти не наважуються хоч якось охарактеризувати свій стиль, себто віднести його до одного з існуючих – нью-фолк, етно-рок, instrumental…? Всього потроху та набагато більше. Беззаперечний талан учасників, широкий спектр музикальних інструментів та вічний пошук способу самовираження є гарантом постійного розвитку, постійних змін… Хіба можна обмежити творчу душу систематизованими поняттями? Хто хоч раз побував на їх живому виступі, чи то чув записи, зробить один висновок – це ні на що не схоже. Абсолютно нове звучання, виконання на мові санскрит, де кожне слово передає цілий спектр почуттів – ось як завойовує серця АтмАсфера. Ось так вона завоювала серця тих, хто знайшов і час, і гроші підтримати гурт. Квитки коштували від 50 до 100 грн, та в порівнянні із цінами на подібні виступи – така ціна є суто символічною, позаяк велика частка публіки світила запрошеннями. На столику всіх охочих чекали подарунки – різнокольорові буклети, присвячені біографії гурту – коротка інформація про історію створення, учасників, перелік досягнень, а також цілий букет яскравих фото. До буклету додавався диск із усім відео та аудіо матеріалом, що наразі присутній в архіві АтмАсфери. Початок хвилин на сорок затримався – останні штрихи. Та й люди доволі довго розсідалися. Всі збуджено переговорювалися, дивилися на годинники. Поглядами прослідкували за ведучим, який вибачився за затримку. В повітрі відчувалося якесь напруження, зовсім недоречне та дивне почуття. Лише згодом завіса таїни піднялася – під час концерту музиканти зізналися, що створення альбому далося їм дуже важко, та вони пройшли крізь багато труднощів. Хвилею оплесків повного залу було зустріте зізнання солістки, Юлі Яремчук, про те, що гурт не був до кінця впевнений чи хтось прийде їх підтримати. Обличчя виконавців освітилося від щастя, коли вони побачили реакцію залу. Повного залу. Ведучий використав слово «дійство» замість «концерт». І дійсно, те, що наступні півтори години відбувалося на сцені якимось іншим словом, окрім «дійство» назвати важко – від перших до останніх звуків у залі панувала атмосфера казки, нереальності… Музика, здавалося, звучала не для вух, а для серця. Першу пісню супроводжували своєрідні небесні птахи – а точніше, театралізовані руки-птахи учнів мім-арт студії. Руки-птахи повністю віддзеркалювали музику, а точніше те, що доносила музика знайшло своє відображення у рухах-птахах. Учасники мім-арт студії створили справжнє театралізоване шоу і під ряд інших композицій, викликавши просто вибух емоцій в публіки. Виконання другої композиції ознаменувалося появою на сцені величезної білої квітки із вкрапленнями кислотно-жовтих, зелених та помаранчевих кольорів – це була символічна подяка музикантів за підтримку залу. Солістка Настя Яремчук описала її, як квітку любові АтмАсфери до нас, до глядачів. Ця квітка з тих пір залишалася на сцені, як символ єднання всіх присутніх із музикою гурту, символ любові до музики, як мистецтва та дяки поціновувачам справжнього мистецтва. Майже всі пісні виконувалися на санскриті, та було кілька і англійською, й українською. Зокрема, пісню «Гопала» Юля та Настя Яремчук виконували разом із залом – всі радо долучилися до співвиконання та косо-криво, зате із ентузіазмом вторили: «… гопала, гопала…» Барабанщик гурту виклався не на жарт, авторка заворожена слідкувала за кожним його рухом – він фактично «відбарабанив» весь концерт, міняючи інструменти, дивуючи новими ритмами. Звідкіля в людині стільки енергії? Певно по нього колись сказали: «Жити, щоб палати, але не згорати». Музика вже просто колихала, в такт рухалися руки, ноги, інші частини тіла, хтось не витерпів, та й взагалі почав витанцьовувати біля сцени… Підійшли ще двоє, ще… І вже цілий натовп плигає, сміється, танцює та аплодує біля сцени. Все більше й більше людей вирішили не стримувати поривів та спустилися на святкування. Так-так, не інакше як «святкування любові», музиканти своє дійство не називали. Всі абсолютно вільно, відкрито рухалися, вторуючи музиці кожним порухом тіла. Це було схоже на масштабне братання-єднання. Музиканти, які звикли до подібного під час фестивалів на відкритому повітрі щиро здивувалися та раділи, що майже пів залу покинули свої місця, щоб приєднатися до танцюючих. Кожна пісня зустрічалася бурхливими оплесками, виконувалися композиції нового альбому. Посеред концерту музикальний міні-етюд виконали гітарист та барабанщик. Запальні ритми робили неможливим всидіти на місці. Звук порадував – звучання було дуже якісним. Ідеальна гармонія гучності інструментів та поєднання мелодики із вокалом. Кілька композицій виконувалися із кларнетом, на якому грав батько сестер Яремчук. Музикантам два рази доводилося виходити на біс – публіка рішуче не відпускала. На біс виконали одну з старих, найулюбленіших композицій – «Nama om». Сестри Яремчук постійно повторювали залу одне слово «Govinda»! Це одне з імен Крішни – захисника землі. Таким чином прохаючи про захист усіх від невдач та злої долі. Ці півтори години подарували кожній присутній людині своє, хтось насолодився чарівною музикою, хтось навіть із задоволенням поколихався, але для всіх було дещо спільне – це музичне дійство на цілих півтори години врятувало від рутини днів, нагадало про справжнє, істинне – про кохання, любов до ближнього, справжню музику… Україна стоїть на порозі нової музичної ери – ери імпровізації, якісної музики та щирості. Слухайте лише ту музику, яка буде відкривати Вас справжнього.