МузПростір

13 лютого, напередодні Дня св. Валентина, до Києва завітав славний Майкл Бортслап – один з найтехнічніших піаністів світу!

Майкл Борстлап (Michiel Borstlap) з'явився на світовій музичній сцені після перемоги в номінації «Кращий соліст» на Європейському джазовому форумі (European Jazz Competition) в Брюсселі. Та починаючи з 2000 року композиторський авторитет Борстлапа виріс настільки, що навіть Емір Катару шейх Хамад бен Халіфа Аль Тані вибрав його для постановки першої арабською опери. І ще один тріумф: в 2003-му році під час прямої телевізійної трансляції прем'єри опери «Авіценна» біля екранів телевізорів зібралося понад 300 мільйонів глядачів. Майкл Борстлап – особистість, якій вже більше 20 років аплодують всі столиці світу. У його арсеналі записи і концертні виступи з світовими джазовими зірками, серед яких: Хербі Хенкок, Джино Ванеллі, Пет Метіні, Уейн Шортер, Білл Бруфорд, Джордж Дюк, Джефф «Тейн» Уоттс та багато інших. Останній альбом Майкла «Eldorado» (2008) – це поєднання електронної та джаз-лаундж музики, яка знаходиться на піку популярності в Європі і сьогодні. У цьому альбомі можна почути безліч діджейських прийомів з усіх популярних на сьогодні стилів електронної музики – техно, транс, хаус і фанк. Треба зазначити, що талант Майкла Борстлапа багатогранний. Крім музики він пише книжки і статті в журналах, а також активно займається благодійною діяльністю. У 2006 році він видав свою першу книгу «Опера в Катарі». А у найвідомішому журналі «Есквайр» він веде свою авторську колонку. До складу тріо Майкла Борстлапа в Україні входять: лідер Міжнародного Джазового Абонемента басист Аркадій Овруцький та барабанщик Ерік Кугер (Erik Kooger). З цими музикантами він не тільки показував неперевершену техніку, а й забавляв відвідувачів веселими історіями! Ось як він презентував свою пісню «You are wanted», яка, до речі, стала моєю улюбленою за цей вечір: «Колись я подорожував з концертами у Колумбії. У клубі, де мав проходити виступ я познайомився з дуетом «Таня/Маріна», і їх гримерка знаходилась біля моєї. Клянусь Богом, ніколи не треба заглядати в жіночі гримерки! Але двері були відкриті навпростець… і, о Господи прости мене, я туди глянув. За столиком сиділа жіночка (одна!), а на столі стояла пляшка віскі… пляшка велика… а віскі в ній вже так мало… Вона, типу каже, заходь. Ну я й зайшов. Вона так подивилась на мене, потім на пляшку, потім знову на мене, відригнула і каже «Я тебе хочу!»… Клянусь Богом, ніколи не заходьте у гримерки до дівчат :)». Слухати такого типу історії від вельми серйозного джазового музиканта у літах було особливо весело! Ще він розповідав багато чого, наприклад, про свого вчителя: «…мені було 5 років, а йому – 85… і ми були однокового з ним зросту…» :) Одним словом – музика має бути веселою! І здавалось, що вони тільки граються зі своїми інструментами, а серйозне буде «на десерт». Швидкість, з якою барабанні палички торкались тарілок загортала й розум і увагу, а нестандартність блюзово-джазових мелодій може дати фору будь-якому молодому колективу. Сивина ніяк не в’яжеться з цією музикою. Бо коли ТАКІ мелодії заполонюють вуха, я відмовляюсь вірити очам. Головне пам'ятати, цитує піаніст свого улюбленого автора: «Клавіші не нескінченні, – нескінченна музика, яку дістаєш з клавіш».