МузПростір

Зимовий суботній вечір 5 лютого в Хмельницькому видався насиченим на події: два концерти та презентація книжки відомого музиканта – таке у нас не часто буває.

Особисто я вибрав етно-хоп у виконанні запорізького гурту Крапка, які виступали в АртПабі. Так уже сталося, що після того, як відкрив для себе український етно-хіп-хоп у виконанні Хорти (також, до речі, гурт з Запоріжжя) кілька років тому – досі залишаюсь небайдужим до цього музичного напрямку. Хоч концерт мав розпочатись о 22:00, вже починаючи з восьми вечора в АртПабі за столиками та барною стійкою не було вільних місць. І це незважаючи на те, що паралельно в «сусідньому» клубі виступала більш відома й розкручена Димна Суміш. Коротко про винуватців свята… Гурт Крапка існує близько двох років і позиціонує свій стиль як етно-хоп. За цей час хлопцями було створено більше 30 пісень, відвідано купу фестивалів (зокрема: День Незалежності з Махном 2009, Підкамінь 2010, Золотий млин 2010 в рамках Сорочинського ярмарку, Наш Фест 2010), створено саунд-трек до фільму («Останній характерник») і записано повноцінний альбом («Живий»). Учасники гурту далеко не новачки в музиці. Так, вокаліст та мультиінструменталіст (грає практично на всіх відомих етнічних духових інструментах, колекціонуванням яких, до того ж, і займається) Тарас Білка до Крапки був відомим у Запоріжжі репером на ймення Білченя. Інший вокаліст, гітарист і гармоніст Тарас Василенко має за плечима 15 років кар’єри блюз-музиканта. А перкусіоніст Дмитро Чугаєвський до того як стати етно-хопером грав в у складі ска, метал та рок-груп на ударних. До Хмельницького хлопці завітали в рамках міні-промо-туру Західною Україною. Завітали, щоб відіграти двохгодинну програму та познайомити хмельничан з запорізьким етно-хопом. Виступ розпочався як і було заплановано – рівно о 22:00. Спочатку публіка дещо насторожено сприйняла звуки дарбуки (перкусійний інструмент), акустичної гітари і різноманітних сопілки. До того ж весь цей досить незвичний для хмельницького вуха музичний мікс супроводжувався україномовною читкою куплетів та ліричними приспівами. Але вже під час виконання третьої пісні на танцювальному майданчику під сценою було мало місця. Далі, як то кажуть, процес пішов. Заведена публіка поринула у світ музичних мотивів українського, ямайського, африканського та навіть австралійського етносів. Варто відзначити, що глядачі досить привітно сприймали гостей з Запоріжжя. Кожна пісня завершувалась оплесками і схвальними викриками. «Хороша музика. Весела, позитивна. Не шкодую, що прийшла» – ділиться враженнями Настя, яка в останній момент вирішила прийти на концерт. Власне, двогодинна концертна програма була поділена на дві рівноцінні частини – по 18 пісень кожна. В перерві ж хлопці також не дали глядачам сумувати, по черзі демонструючи свої індивідуальні здібності: Тарас Білка читав власні вірші, Тарас Василенко під гітару виконав власну україномовну кавер-версію пісні «Останусь» гурту Город 312, а Дмитро продемонстрував свої навики віртуозної гри на дарбуці. Також не обійшлося й без згадки про Боба Марлі, який цього дня мав іменини. Україномовна етно-хоп версія пісні «No Woman, No Cry» буквально порвала зал. До речі, мотиви реггі звучать у багатьох піснях Крапки і нічого дивного тут немає – адже це також  свого роду етно-музика. Ямайського народу. Окремо варто зупинитись на музичних інструментах, якими вміло орудував Тарас Білка. Якщо дримбою, сопілкою чи гармонікою здивувати когось в наш час важко, то глиняна дводенцівка (різновид сопілки), коза-дуда (дуже схожа на ірландську та шотландську волинки, але на 200 років старша за них), окарина, пан-флейта (ребро), діджеріда (австралійський етнічний духовий інструмент, віддалено нагадує нашу трембіту), і жалійка (ріжок) викликали глядацький інтерес як своїм виглядом, так і звучанням. В цілому, друга частина виступу пройшла так само весело і невимушено, як і перша. А після останньої пісні («Я – українець») публіка влаштувала хлопцям справжню овацію. Відпрацювавши концертну програму на всі 100 хлопці практично одразу ж покинули наше чудове місто. Але обіцяли повернутись через деякий час з дебютним альбомом на руках. І щось мені підказує, що не один я буду чекати цього дня. :-)