МузПростір

Надзвичайно позитивні емоції — білоруська музика сонця вкотре у «Churchill’s».

Надзвичайно багато людей — так тісно й гаряче, що я не здивуюсь, якщо після концерту в світі з’явиться на парочку дітей кохання більше.

 

Перша пісня — «Дзеці». Далі — дві нових пісні, слова яких Діма Іванов, соліст, ще й сам не вивчив, тому співав «з бомажки». «Армия Jah», «Раггамафин» — звучать оплески, блищать очі і зал як заворожений підспівує куплети. Хтось починає танцювати, хтось обіймає сусіда, а комусь вже так добре, що лишається тільки посміхатися.

 

 Для тих, хто вже розпрощався із Реальністю-Без-Коноплі  — психодел «Чебурашка». «гОРЗ присвячується», — говорить соліст, чхає і виконує «Серёга-мудак». У паузах між композиціями зал кричить, що хоче «Любові», «Васю» та «RnB», і «Аддіс»-и із радо виконують побажання.«Щас будет металл» — обіцяють хлопці, і ударник Тимур Рейзис садить за ударну установку гітариста Олексія Мощеннікова, щоб заспівати «Дымом уходили». На деяких піснях музиканти так захоплювалися, що ще довго після останнього куплету ударник або гітарист перебирали на себе інструментальне соло і з задоволенням пірнали у власне звучання.

 

  Пісні, які всі підспівують, нові композиції, які теж добре сприймаються; постійна публіка на перекурі між відділеннями обговорює і порівнює концерт з багатьма попередніми. До речі, цього разу «Аддіс Абеба» приїхав без перкусіоніста, що не могло не відобразитися на звучанні; добре це чи погано — певне, на любителя. Врешті, зморено-щасливий гурт виконав традиційно останню «Спасибо», Діма розкланявся і зник у гримерці, а всі інші ще пару хвилин видавали щось таке незрозуміло-драм-енд-хаусове.