МузПростір

Осінній холод не дав Львову змерзнути, адже 2 жовтня розпочався Фестиваль Справжньої Музики «РУЙНАЦІЯ VIII». Цього разу фестиваль розділили на два дні, тому розпочнемо з першого.

Для початку розглянемо організацію та взагалі ситуацію навколо. Людей не дуже багато: хто купив квиток тільки на другий день, хто десь п’є, хто взагалі просто чекає коли на сцену вийдуть гурти посерйозніше. Деяким музиканти казали, що краще б було, якби фестиваль тривав тільки один день.  Приємно вразила збільшена кількість біотуалетів. Бо при згадці черг, які були минулого разу, аж мандраж бере. Далі поглянемо на чудових правоохоронців, які сумлінно виконували свою роботу: перевіряли на вході сумки, кишені, ремені та що там ще можна було перевірити. Але не сподобалось те, що в залі більшість народу сиділи та посміювались з «хворих дітей» – так вони називали неформалів. Деякі навіть примудрялись хамити… Що вже казати про те, що зовсім не продумана ситуація з алкоголем. Побачити дівчину чи хлопця, або точніше дівчинку чи хлопчика, які п’яні валяються під приміщенням Палацу спорту спочатку було неочікувано, а потім якось аж за державу стало прикро. Пройшовшись по навколишніх магазинах я дійшла висновку: молоді люди алкоголь з полиць «змітають», а продавці цьому тільки раді. Одним словом – ЖАХ! Куди дивились доблесні міліціонери та чи приємно таке організаторам? Питання це здається риторичним… Також здивували намети в самому приміщенні, в якому продавали їжу швидкого приготування та трошки смішно стало, коли за звичайну «мівіну» просили 6 грн. Засмутила відсутність гардеробу, тобто його функціонування. На дворі холодно, а у залі спекотно – проблемно, погодьтесь, та й застудитись можна. І ледь не забула: цього разу ведучий змінився і замість Дубля нарешті на сцені керував М’ячик з гурту «Мій батько п’є». Ось такі справи. Та менше з тим, адже на нас чекає руйнування. Яке, якщо зізнатись, спочатку було якесь досить мляве, хоча десь посередині все пішло як належить фестивалю. Тому я трішки в подробицях. Розпочав цей фестиваль гурт «I Gave Back». Видно, що хлопці трошечки початківці і їм страшно. Та й зі звуком ще лажі якісь були. Та все це не біда, бо вони грають досить цікаве інді (хм…) і вони досить симпатичні. :) Але йдемо далі. Гурт «DO.G» (м. Енергодар) підняв ще більше настрій рідкісним для України, денс-кором. Все це виглядало дуже органічно та файно. Навіть не зважаючи на те, що вокаліст був у спортивному костюмі. Далі на сцену вийшов гурт «Дредноут». Хлопці завітали до Львова з міста Луганська та грають реп-кор. Цікаво от що: більшій половині зали здалося, що вокаліст косить під фронтмена «Limp Bizkit» – як по жестах та стилю виконання, так і по зовнішності. Ще мене сильно вразило, що люди відверто веселились під пісню, в якій приспів звучав приблизно як «Шевєлітє *опой, *уки, пока ви нє здохлі от скукі». Можливо я щось не тямлю, і це реально круто (без образ)? На зміну їм вийшов гурт, який розпочав низку жіночого вокалу. Це хмельничани «Lady Jane». Що не кажіть, але коли дівчина витворяє таке зі своїми голосовими зв’язками – публікою це оцінюється достойно. От і в нашому випадку виключень не сталось. Адже хлопці відіграли чудово, а дівчина доповнила це вокалом.  Наступним гуртом, який приїхав усіх руйнувати, був гурт «Start up». Приїхали вони, до речі, з Харкова. Як не дивно, але на вокалі також була дівчина, яка справлялась зі своїми обов’язками на всі 150%. Також гурт взяв на себе сміливість надати Львову статус рок-столиці нашої країни! Своїм виступом вони остаточно зруйнували наші тіла та мізки, що підтвердило скандування залу після завершення виступу. Швидко на зміну вийшов гурт «Dance Party. Dance! Dance!» також з міста Харкова. Вони буквально порвали зал на шматочки якісною музикою, цікавими текстами та навіть назвами (я про фурор під час пісні «Оргія Гєоргія»). Весела музика дала можливість пострибати, порадіти, повеселитись на всю катушку і відірватись по повній програмі! Вухху! Як би це банально не звучало, але саме з цим словом в мене асоціюється цей гурт. Ось так. І от настав той час, коли нарешті повноцінно зіграти вийшов гурт «Мерва». Саме так, адже на двох попередніх «Руйнаціях» їм не щастило відіграти. По радісних криках та навалою людей стає зрозуміло, що саме їхнього виступу багато хто чекав. Що тут сказати… Ось це рівень! Хоч на початку були проблеми з акустичною гітарою, це не завадило відіграти по повній програмі. Звучали старі пісні, під які співав увесь зал… Звучали нові пісні, що дало можливість послемитись… Навіть була стіна смерті, щоправда народ трошки не зрозумів, коли вона має бути, тому вокаліст їх зупинив та надав можливість зробити усе гарно. Круто! Також був подарунок від барабанщика, який кинув у зал купу паличок. І як мало бути, на останок зіграли «До тебе в рай», від чого людей порвало. Вууууухх… Не знаю як хто, але я чекала саме «МегамасС» зі своїм спорт-роком. Трошки прикро, що цей гурт народ сприйняв дещо тихо. Та це не важливо, бо всі хто «в тємі», знає тексти та підтримує їхню ідею відразу почали скандувати. В порівняні з минулою «Руйнацією», цього разу хлопці відіграли сильніше та якось веселіше. І, знову ж таки, були проблеми зі звуком – то там щось не чути, то там щось не грає. Всім відому пісню «Отєц» хлопці заспівали разом з Віктором Новосьоловим («АННА»). Але в ідеалі мав би ще приєднатись Василь Прозоров («ТОЛ»), який чомусь відмовився. Також гурт виконав нову пісню, яка має увійти до нового альбому. Альбом цей, якщо все добре буде, вийде наступного року. Не обійшлося і без вірша від Дінайса. Щоправда, його дехто сприйняв трошечки неадекватно. Та все закінчилось добре, усім сподобалось і всі щасливі чекали на останнього учасника першого дня – гурт «ТОЛ». Про цей виступ можна було б писати довго, та ми і так усі знаємо що це таке. Прозоров кричав у мікрофон своїм шаленим голосом, а натовп просто оскаженів. Щоправда, до нових пісень ще не всі звикли, тому більшість людей просто стояли й слухали. Але то було спочатку. Далі всі втягнулись і почалось валіво. «Стінка на стінку» була неймовірною! Я навіть там дівчат помітила і жахнулась їхньої сміливості стояти в першому ряді. Не могло все пройти без подарунків: гурт презентував нову пісню, яка по стилю спочатку нагадала «ПНД», та все відразу змінилось роковим звучанням (чомусь в голові не вкладається, що вокаліст «ПНД» та «ТОЛ» – це одна й та сама людина). Відіграли чоловіки (хлопцями їх не назвеш) також і старі пісні. Зокрема «Самознищення» знову спровокувало людей на вчинки відповідно до назви пісні. Чудове руйнування, загалом, відбулося: всі послемились, хто помошився (нова тенденція викидувати агресію під музику), поскакали, помахали патлами, потримались за шиї та розбіглись хто куди в очікуванні наступного дня та гурту «Caliban». А я у свою чергу дякую організаторам, бажаю натхнення працювати над фестивалем й далі, усім любителям важкої музики побільше якісних концертів. І щоб шия боліла менше.