Фестиваль "ЗАХІД 2010". День перший.

На перший погляд організація справляє жахливе враження. На вході черги – гості скаржаться, що поки візьмеш квиток, то вже ніякого фестивалю не захочеться. Нема ніяких брошурок чи афіш, які б вказували: що і коли відбуватиметься. Хто додумався зробити роздруківку з офіційного сайту фестивалю – той молодець. Традиційної у таких випадках карти фестивалю також нема. Волонтерів мало, а ті що є – кажуть, що нічого з розкладу фестивалю не пам’ятають. 

Малої та мистецької сцен немає, можливо пізніше з’являться. Wi-Fi-зони нема. З мобільного зв'язку присутнє покриття лише одного оператора. Зарядити телефони чи ноут-буки нема де. Туалетів мало і до них постійні черги. До плюсів можна віднести душ, щоправда платний. Але поблизу протікає дуже чиста річечка і більшість народу миється там. Звідти й беруть воду для приготування їжі, так як доставка питної води на територію фесту відсутня. Зато є кафешка і магазин, де можна затаритись елементарними харчами, водою в пляшках або поїсти. Щоправда, багато гостей фестивалю (а всього їх близько 4000 осіб) їздять за продуктами до Львова. Причини: високі (на думку гостей фестивалю) ціни і обмежений асортимент.

Зі своїм пивом на територію фестивалю не можна. Хочете пива – можна купити безпосередньо на території замку за ціною 7 грн. за півлітровий стаканчик.

Багато болота. Всюди. Намети доводиться ставити просто в болоті, яке ці самі намети тут же «засмоктує». Вогкість така, що спати неможливо.

Про музику. Особливо кльово виступили гурти «Веремій» та «Ті Що Падають Вгору». На свому рівні відіграла «Мерва». Проте, підтвердилась інформація, що з гурту пішов Максим «Дударик» Бережнюк. На цьому фесті він востаннє виступив з "Мервою" а також виступав зі своїм новим проектом, де крім нього є ще дві блондинки на високих каблуках і з великими цицьками. Ну і справжній фурор викликали виступи гуртів «ФЛІТ» та «Мертвий Півень». Останні співали пісні легендарних «Братів Гадюкіних».

Ось таким видався перший день фестивалю. Організаційні і погодні недоліки сповна компенсувала музика. Як воно буде далі – поживемо й побачимо…