Нехай об’єднає музика…

Через різні політичні та історичні події Україна різко поділена надвоє. І зараз цей поділ дуже загострився… Переглянувши багато форумів та різні коментарі до статей як на політичну, так і на музичну тематику, я помітила, що східна частина України частіше вдається до різкої вульгарності й агресії на адресу всіх, хто живе на заході, і до їхньої творчості в тому числі. Але чому? Чому музику на українській мові там майже не сприймають, по радіо «крутяться» хіба що вже дуже знані україномовні команди, а коли чують, що музиканти зі Львова чи Івано-Франківська, то обов'язково "хохли" і град матюків у коментарях. Причому абсолютно неадекватних. Адже ми всі живемо на історичній території України і маємо принаймні поважати одне одного.
   

Звичайно, не всі на сході є українофобами, так як і різні люди є на заході, але основні тенденції вже давно тримаються. Ми виступали і в Луганську (в мене, до речі, там троюрідні брати і сестри), і в Дніпропетровську, і в Херсоні та ін. містах, і все пройшло напрочуд вдало. Хоча в поїзді Київ – Керч мене обізвали «бандерівкою», бо я розмовляла українською. Про історії типу «гаварітє чєловєчєскім язиком» я взагалі не кажу.
   

Дуже тішуся, що зараз з’явився ряд музичних проектів, сайтів, які підтримують українську музику, в т.ч. МузПростір. Є дуже хороший вислів, що разом із мовою умирає народ, а коли умирає пісня, то вмирає душа. У світі всі музичні знавці визнають величезний геній українського народу, що виявляється в його музичній творчості і свідчить про високу культуру народу. У нас справді великий потенціал та генетично запрограмовані таланти, і ми бачимо це в багатогранності музики, яка співіснує в Україні. Інша справа, що часто «нема пророка на своїй землі», і наші музиканти їдуть заявити про себе спершу десь у світи…
     

Гадаю, треба толерантно ставитися до творчості одне одного, і якщо політики нас не об’єднають, то нехай це зробить музика!