Не думав, що колись знову напишу ще щось (мовляв час пройшов і годі гратись), але все якось доволі цікаво трапилось і мені захотілось поміркувати на тему музичної освіти. Навіщо і кому вона потрібна?

 

Для початку, хочу подякувати музикантам Flat Scarlet за співпрацю і майже рік сумісної творчості. Я багато чому навчився в них як музикально, так і морально. Але все по порядку…

 

Рік назад Вова БагЄт запросив (скоріше я сам запросився) мене грати з його тодішнім гуртом під назвою Flat Scarlet. Я одразу погодився, бо на той момент вже певний час сидів без діла і мене почала мучити «ломка» за грою. Крім того, Вова зазвичай робить досить цікаві речі в музиці і відмовлятись не спробувавши, було б просто неправильно.

 

На першій же репетиції я був вражений, адже склад був просто фантастичний: барабани (Рома), бас (Вова БагЄт), гітара (я), клавішні (Сергій), саксофон (Ігор), вокал (Марина). Всі дуже музичні. Всі (крім нас з БагЄтом) вчаться в Хмельницькому музичному училищі ім. В.Заремби. Пізніше до складу гурту приєдналися колишні учасники гурту: труба (Влад) і тромбон (Костя) – теж з музичною освітою з ХМУ Заремби. Більшого кайфу я ще не отримував від гри. Принаймні всі спілкувались однією мовою і нікого не вганяло в фарбу слова «тонічний септакорд» чи «зменшена субдомінанта», зміщені долі та розміри не були проблемою, всі достатньо професіональні і вигрібали все, що було треба.

 

 _MG_7179a.jpg

 

Але (завжди і скрізь є АЛЕ)…

 

Деякі пісні (на мою думку) були аж занадто надумані та прораховані.

 

Вони втрачали після смак (відчуття, які лишаються після прослуховування) за рахунок занадто навернутої музичної гармонії, тощо.

 

Таких пісень було всього дві, але це зацікавило мене – ЧОМУ НАЙСКЛАДНІШЕ НАЙЧАСТІШЕ Є НАЙНЕЦІКАВІШЕ???

 

 stjamesinfirmary_piano_sheet_gve.jpg

 

Музика завжди повинна бути продуманою, але не занадто! На мою думку (і досвід гри), музика повинна бути в першу чергу МУЗИКОЮ, а вже потім теорією, «математикою», партитурами і «вилками» динаміки. Музика це знаряддя передати свої відчуття і вона повинна йти з серця, душі (або жовчного міхура – якщо ти граєш мітол =) ).

 

Я переконаний, що в дитинстві всі мріють і відчувають все яскравіше саме через брак знання та досвіду. Саме тому діти хочуть спробувати літати, пруться від дощу та снігу, а для дорослих літати неможливо через силу тяжіння (хіба що літаком), а дощ і сніг всього лише атмосферні осади від яких можна дістати переохолодження і ГРЗ. Так і в музиці – для когось пісня це звуки, які змушують плакати чи сміятись, а для досвідченого музиканта – це лише мелодія, що гармонізована певною послідовністю тризвуків – зіграна в певному темпі, з якоюсь динамікою.

 

Люди роками і десятиріччями вчаться і отримують досвід гри щоб просто ГРАТИ те, що зазвичай видумують «невуки». Давайте згадаєм: Jimi Hendrix, Metallica, Nirvana, Sex Pistols, Ramones, The Beatles, Bob Marley, Queen та багато інших (про нинішніх рок-поп-реп-мейнстрім виконавців я взагалі мовчу) – всі вони отримали свій шмат слави і торбинку баксів за те, що видумували музику, не маючи взагалі ніякої музичної освіти.

 

 shurov.jpg

 

Особисто мені дуже подобається такий приклад: гурт Queen (члени гурту: фізик, хімік, біолог і дизайнер) проіснував 30 років і всі його знають, а Дмитро Шуров aka. Pianoбой (вважаю його дуже талановитим і обожнюю його творчість) від них фанатіє. Коли Шуров прийшов в ОЕ, то, зі слів Вакарчука, «приніс багато класних партій в стилі Queen».

 

Як це?! Професійні музиканти пруться віж «невуків»???

 

Я вважаю що це нормально, тому що музичні заклади роблять НЕ ТВОРЧУ ЛЮДИНУ, а просто музиканта. Який здатен щось зіграти. А от музичний смак ці заклади вбивають. Всі учні стають однаковими: однакові знання, однакові смаки, і т.д.

 

 min_kult.jpg

 

Спробуємо порахувати:

 

На території України (згідно матеріалів Wiki) знаходиться 6 державних консерваторій, 34 музичних училища, кілька недержавних музичних ВУЗів та ціла купа музичних шкіл (я думаю, що біля 100 шт.). В кожному закладі є різні спеціальності (в середньому 10 шт.). З кожного цього закладу випускають щорічно людей. Припустимо щорічно з кожного муз. училища та консерваторії випускаються по 5 людей зі спеціальності, та по 5 людини з музичної школи (хоча внесок муз. шкіл явно більший):

 

((6 консерваторій + 34 муз. училища) * 10 спеціальностей) * 5 випускників = 2 000

 

100 * 5 = 500

 

* Насправді ця кількість явно в рази занижена і це ясно будь-якій здравомислячій людині, але хай буде ТАК.

 

Всього 2 500 людей щорічно.

 

За 22 роки незалежності України це 55 тисяч. людей!

 

А тепер перерахуйте найкращих виконавців і гурти України, які, на Вашу думку заробляють достатньо і пісні яких слухають люди. В мене набереться не більше 20. В кожному гурті (включаючи техніків, продюсерів, звукорежисерів, тощо) близько 10 – 15 людей:

 

20 * 15 = 300

 

55 000 – 300 = 54 700

 

Саме стільки людей працюють в консерваторіях, клубак, кабаках, або взагалі забули що таке музика.

 

300 з 55 000 це 0,54%

 

А тепер відкриваємо Wiki і знаходимо, що майже всі з цієї двадцятки гуртів не є випускниками музичних закладів.

 

Тобто потенційно працевлаштовані та потрібні – одиниці. Якщо згадати, які допуски я робив при розрахунках, то вийде, що десяті (або соті) долі відсотка професійних музикантів «вилазять».

 

А Левова їх частка просто бухають під Будинками Культури, Клюбами та на Весіллях. Треба ж якось виживати?!

 

Але не все так погано, як може здатись – професійні музиканти можуть підзаробити на спільних концертах.)))))))) Багато гуртів періодично (не частіше 1 разу на рік) роблять концерти з симфонічними оркестрами. Саме це і є «Зірковим часом» для профі.))))))))))

 

 metallicasm.jpg

oe_symph.JPG

Я вважаю, що причиною цієї непотрібності такі:

 

1. Музичні учбові заклади (якщо це не Берклі або, як мінімум, Училище ім. Глієра) не здатні заохочувати людину до творчості;

 

Викладачі наголошують на виконанні класичної музики по принципу «крок вбік є спробою втечі». Будь-які відступлення від програми навчання є неприпустимими! Рано чи пізно таке набридає і викликає ненависть до музичного інструмента та музики в цілому.

 

Тут потрібно підходити більш індивідуально і шукати підходи, щось, чим можна зацікавити.

 

2. Музичні учбові заклади дуже часто відбивають бажання грати усіляким проміжним непотребом;

 

Навіщо вантажити потенційного музиканта непотрібними речами? Наприклад, навіщо барабанщику грати на ксилофоні? Людина має хист і бажання грати на барабанах, а не на ксилофоні – навіщо силувати і красти час на щось нецікаве і непотрібне???

 

3. Низький рівень викладачів (деякі не здатні дати ті знання, про які їх просять);

 

Дуже часто викладачі музичних учбових закладів обмежені своїми знаннями і банальне питання щодо Некласичної (а, скажімо, Джазової) теорії їх просто шокує. Знову ж таки: «крок вбік є спробою втечі». Будь-які відступлення від програми навчання є неприпустимими!

 

4. Переважна більшість випускників музичних учбових закладів відмовляються грати музику яка є для них занадто простою технічно;

 

Тут взагалі все просто. Всі думають так: «Мене вчили класиці, попсу грати нижче мого рівня. Хай самі це грають, а мене вчили для складнішого…».

 

ТА КОМУ ВЗАГАЛІ ПОТРІБНА ЦЯ СКЛАДНІСТЬ??? Слухачеві байдуже, як ти можеш нестандартно гармонізувати «калінку-малінку» чи як круто тебе навчили грати зі зміщенням сильної і слабої долі в розмірі 11/8. НАЧХАТИ! Твою супер-пупер-наворочену музику звичайні люди слухати не будуть!

 

Дуже багато музикантів приходять до висновку, що панацеєю від всіх халеп є ДЖАЗ. Мовляв це дійсно next level.

 

Згоден, Джаз це складно, важко по гармонії, важко по мелодиці, важко по фразуванню, специфічні імпровізації. Це музика для музикантів. Але звичайних людей це не чіпляє. А нащо тоді це грати якщо ця музика (крім виконавця та ще кількох «шарящих») нікому не потрібна?!

 

Це майже як Кёрлінг – наче спорт, а не спорт – наче в Олімпійській програмі, а ніхто не сприймає серйозно крім гравців.

 

Доречі, у всім відомій Deep PurpleSmoke On Water всього 4 (акорда) і нічого складного!

 

5. Основний акцент в музичних учбових закладах роблять на техніку і гармонію.

 

Звідси і вилазять різні дуууууже технічні музиканти. Бажання зіграти складніше надихає їх на створення цілих альбомів пісеньок-етюдів. З гітаристів одразу приходять на думку Yngwie Malmsteen, John Petrucci та інші «задроти» (вибачте за нецензурщину).

 

 queen.JPG

 

А в якості висновку я пропоную всім музикантам в першу чергу бути музикантами і вміти балансувати між технічністю і музичністю, знанням і відчуттями, вміти думати, аналізувати і обов’язково мати відчуття музики в крові. 

 

ВМІЙТЕ ВІДФІЛЬТРОВУВАТИ ЗЕРНО ВІД ПОЛОВИ!

 

ПАМЯТАЙТЕ ЩО МУЗИКА ДЛЯ СЛУХАЧА!

 

 concert_girl.jpg

 

П.С. Ще раз дякую своїм друзям з бувшого Flat Scarlet, а особливо БагЄту за його музичність.