http://vmylenko.livejournal.com/ Володя Миленко підказав одну цікаву тему...

Отже, так... Всі ви знаєте стару-добру пісню лисого і босого Андрія Миколайчука Піду втоплюся. Вона буквально не вилазила з вітчизняних радіоприймачів і телеканалів на початку 1990-х.

 

 

Ось текст (для чого - стане зрозуміло трохи нижче):

 

http://nashe.com.ua/song.htm?id=6036 Піду втоплюся (муз./сл.- А. Миколайчук) 

 

Скінчилось кохання, скінчилося все, Заглядає сонце у вікна осель. Там люди щасливі та сумно мені, Мабуть утоплюся, спочину на дні. Приспів: Піду втоплюся у річці глибокій, Шукати стануть – не скоро знайдуть. Ти будеш плакать – спливатимуть роки, Мене до смерті не зможеш забуть. (весь куплет – 2) Життя, як той камінь, на груди лягло. Зроблю, що надумав Марічці на зло. Прощай, мамо люба, і тато, прощай, Учителька, друзі, прощай, милий край! Приспів А річка страшною, мов відьма, була. Відходи заводу у море несла. Я річку шукати чистеньку піду – Шукатиму доти, поки не знайду. Приспів  

А ось інша пісня, інших виконавців (прошу не звертати увагу на відео - ну не вміють інакше розважатися брати наші менші): 

 

 

Для більшої наглядності, ось її текст:

 

http://surfev.narod.ru/discography.html Ой, утоплюсь (муз./сл.- Ю. Куликов)  Скончалась вся водка,скончалось вино Котёл самогонный сгорел,как назло. Все люди смеются,но так грустно мне Пойду утоплюсь я в глубокой реке. Ой,утоплюсь пойду в речке глубокой А искать будут,не скоро найдут Ты будешь плакать,рыдать будешь долго Меня до смерти не сможешь забыть... Ой,утоплюсь пойду в речке глубокой А искать будут,не скоро найдут Ты будешь плакать,рыдать будешь долго Меня до смерти не сможешь забыть. А жизнь,как тот камень на грудь мне легла Назло утоплюсь я,пусть плачет жена Прощай мама люба,прощай мой отец Прощайте подруги,прощай белый свет. Ой,утоплюсь пойду в речке глубокой А искать будут,не скоро найдут Ты будешь плакать,рыдать будешь долго Меня до смерти не сможешь забыть... Ой,утоплюсь пойду в речке глубокой А искать будут,не скоро найдут Ты будешь плакать,рыдать будешь долго Меня до смерти не сможешь забыть. А речка страшная,как ведьма была Всю грязь и отходы с заводов несла Где ж чистую речку теперь я найду Искать слишком долго,пойду я к пруду. Ой,утоплюсь пойду в речке глубокой А искать будут,не скоро найдут Ты будешь плакать,рыдать будешь долго Меня до смерти не сможешь забыть... Ой,утоплюсь пойду в речке глубокой А искать будут,не скоро найдут Ты будешь плакать,рыдать будешь долго Меня до смерти не сможешь забыть.  

 

Отже, що ми маємо: схожі пісні, схожий текст, ідентична музика і... два автори. Отже, один з них плагіатор, чи не так?

 

В когось є сумніви щодо ідентичності музики? Що ж стосується тексту, то якщо відкинути особливості національних менталітетів (у нас - кохання, у них - бухло) - то текст практично перекладений з однієї мови на іншу. Але переклад тексту не є плагіатом, на відміну від запозичення музики... Залишається з'ясувати ким у кого вона була запозичена. А з'ясувати це можна дуже просто - принципи авторського права прості, як одвірок: хто перший засвітив твір, той і автор.

 

http://uk.wikipedia.org/wiki/Миколайчук_Андрій_Михайлович Тьотя Віка стверджує, що Андрій Миколайчук у 1989 році подав заявку на виступ на першому українському фестивалі Червона рута. З піснями «Піду втоплюся» та «Підпільник Кіндрат» став лауреатом другої премії у жанрі поп-музики та отримав приз глядацьких симпатій. До речі, перше відео - запис виступу Миколайчука саме на цьому фестивалі. 

 

А про наявність такої пісні у гурту Суровый февраль http://surfev.narod.ru/discography.html вперше згадується з посиланням на 1991-й рік. Ця пісня увійшла в 6-й альбом гурту під назвою Комиссары. Через два роки після того, як вона гриміла на всю Україну у Миколайчуковому виконанні. 

 

Простіше кажучи - плагіат чистої води. Судячи з усього, Кіркорову було в кого вчитися. :-) 

 

П.С. Цікаво, а Миколайчук знає? :-)